Переглядаючи відеосюжети з ЄвроМайдану, я звернув увагу на численні випадки, за яких журналісти (особи з ідентифікаційними картками преси), разом із протестантами вигукують лозунги, співають пісень, тримають прапори і т.п.
У зв’язку з цим хочу висловити пораду як експерта:
Якщо ви позиціонуєте себе на масових заходах як репортери, оператори, фотографи і под., ваш професійний обов’язок полягає в тому, щоб: робити нотатки в своїх блокнотах чи надиктовувати свої думки і враження, брати інтерв’ю (тобто задавати запитання, не втягуючись у дискусію) у протестантів, правоохоронців чи інших представників влади, знімати відеосюжети й фотографувати. Все! У цьому випадку ви можете розраховувати на захист своєї професійної діяльності.
Якщо ж ви, навіть маючи посвідчення журналіста, демонструєте свою заангажованість щодо будь-якої сторони (хоч учасників протесту, хоч правоохоронців), вигукуєте лозунги, вступаєте в суперечки, займаєтеся агітаційно-пропагандистською діяльністю, ба навіть застосовуєте фізичну силу (штовхаєтеся, берете під чи за руку або навіть просто торкаєтеся до свого співрозмовника), ви автоматично стаєте учасником конфлікту з того чи іншого боку, і ваша професійна приналежність до журналістського корпусу уже не може вас захистити: ви – учасник протесту або його утихомирення.
Третього не дано! Відтак я настійно раджу вам вибирати як лінію поведінки перший варіант. Якщо на Майдані тисячі й тисячі людей, ваше долучення до вираження протесту нічого не змінює: навіть якби всі журналісти висловлювали свої емоції разом з вами, їхні голоси навряд чи змінили б ситуацію. Отже, вираження власних емоцій втрачає сенс. Разом з тим, воно наражає вас і на ризик перешкоджання вашій професійній діяльності.
Коли ви знаходитеся в гущі протесту, ваше завдання, ваш професійний обов’язок полягає в тому, щоб зібрати достовірну інформацію про те, що відбувається, й донести її до своїх читачів, слухачів чи глядачів і допомогти їм визначитися у своїй позицї. Фахово зроблений репортаж з місця події може мати неймовірний ефект: вивести на вулиці й майдани ще тисячі й тисячі людей, стримати гарячі голови від провокацій, спонукати владу замислитися й т.ін. Погодьтеся, це – набагато важливіше для загальної справи, ніж утягнутися в суперечку з неадекватним учасником протесту або рядовим правоохоронцем.
Перебуваючи на передньому краї подій, ви пишете, озвучуєте, фільмуєте історію. Отже, будьте секундною стрілкою цієї історії, а не згустком емоцій.
Тим часом – гострого вам пера, чистої радіохвилі, панорамного екрану, колеги!
Володимир Іваненко.
PS. Прочитай і перешли колезі!
9 грудня 2013 р.
https://www.facebook.com/volodymyr.ivanenko/posts/767940899885920