ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ НЕ БУДЕ, якщо:
1) президент, уряд, ВРУ та органи влади і державного управління на місцях мудро поведуть політику пріоритетного статусу державної мови й україніізації життя України;
2) система освіти й просвіти виконуватиме свої функції з виховання національної свідомості й громадянської відповідальності українців;
3) система ЗМІ перелаштується на рейки українізації, монополізує інормаційний простір України й послідовно виконуватиме належні їй функції.
Я спокійно сприйняв термін “декомунізація”, але ставлюся з насторогою до вжитого паном Volodymyr Viatrovych (Володимир В’ятрович) терміну “дерусифікація”. Сергій Оснач вживає навіть слово “знеросійщення”.
Справа в тому, що “декомунізація” переслідує досить конкретну і обмежену вузькими часовими рамками мету переважно матеріального характеру: знесення пам’ятників та заміну назв тоталітарного минулого. Ширше питання не ставиться, хоч і можна було б це зробити.
Вживаючи термін “дерусифікація” (чи “знеросійщення”), ми свідомо чи несвідомо обмежуємо себе завданням – здихатися наслідків кількасотлітнього процесу русифікації, яка зачепила не тільки і не стільки матеріальну, скільки нематеріальну сферу життя України й українського народу.
При цьому мова йде не тільки про поширення вживання української мови, а й про трансформацію свідомості українців, про очищення ментальності й національної ідентичності, зрештою – про повернення до своїх традицій і звичаїв.
Усе це явно не вписується в поняття “дерусифікація”. Ну, дерусифікувалися чи знеросійщилися, а далі що?
Тому я наполягаю на послідовному використанні ширшого, стратегічно важливішого поняття, означеного терміном “УКРАЇНІЗАЦІЯ”.
Користуючись нагодою, хочу підказати очільникові Інституту національної пам’яті необхідність включення в сферу першочергових завдань інституту вивчення досвіду українізації 20-х років минулого століття.
Ясна річ, сподіваємося й на плідну співпрацю.
Володимир Іваненко
Український Університет
*
12 жовтня 2017 р.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 