ПЕЧАЛЬНІ НОТАТКИ З ПРИВОДУ СТОРІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Це – єдине, чим сучасне українське суспільство згадує століття революції?!. (https://www.facebook.com/volodymyr.viatrovych/posts/10211045658356870).

Знайдуться, звичайно, такі, що стверджуватимуть: добре, що хоча б це.

Ясна річ: добре! Але ж мало б бути інакше.

Мали б бути масові заходи на офіційному державному рівні.

Мали б бути масові заходи на громадському рівні.

Мали б бути масові заходи на рівні науково-освітніх інституцій:

– наукові конференції за всіма науковими напрямками діяльності НАНУ;

– наукові конференції в університетах;

– освітні заходи в школах;

– просвітницькі заходи громадських організацій…

Мали б бути масові культурні заходи в системі міністерства культури:

– музеї;

– бібліотеки;

– естрада…

Це ж скільки втрачають можливостей нагадати українцям про своє минуле, про досягнення і втрати, про уроки історії, про візію сучасного й майбутнього у контексті історії…

* * *

Прикметно, що аналогічну ситуацію спостерігаємо і в діаспорі, хоч ще лише одно покоління назад усе було б інакше…

Мовчить УВАН, мовчить НТШ… Не чути про те, щоб планували бодай якісь заходи громадські організації діаспори…

* * *

Завдяки ініціативі діаспорі вшанування жертв Голодомору 1932 – 1933 років стало традицією і в Україні, хай й надто формалізованою.

Нинішній ювілей міг би стати доброю нагодою усвідомити, що ГолодоморИ 1921, 1932 – 1933 та 1946 – 1947 років були на-слід-ком поразки української революції, століття якої відзначаємо.

Перебіг революційних подій, перемоги й поразки, причини і наслідки того, що відбувалося сто років тому, що з того вийшло і на що треба сподіватися у майбутньому і т.ін., – ось над чим мають замислитися сучасні покоління.

Тим більше, що йде війна, якп значною мірою повторює події столітньої давності.

Наглість, зухвалість агресора стає усе витонченішою. Історі волає нам, що не можна програти у цій війні, інакше наслідки поразки будуть значно тяжчими й невідворотними.

* * *

Втім, що ви хочете, коли 80-річчя В. Чорновола не стало приводом для пошанування людини, яка стала символом сучасної боротьби за незалежність України, а відтак і для серйозного осмислення та обговорення сучасних досягнень і втрат…

Сумно…

Подивимося, як НАНУ відзначатиме сторіччя від заснування ВУАН, без якої просто не було б НАНУ.

Подивимося, як відзначатимуть сторіччя українізації і багато чого іншого та визначального для нас теперішніх.

* * *

Сумно констатувати, але це і є наслідок того, що українська інтелектуальна еліта, пардон – робітничо-селянська інтелігенція, виявилася найреакційнішим прошарком українського суспільства.

PS. Застереження для тих коментаторів, які будуть нагадувати мені про важке життя населення в Україні, про низькі зарплати, про високі комунальні платежі, про погані дороги, про олігархів та бариг, про… Що там ще?

КРАЩЕ ПОМОВЧІТЬ! ЦЕ ВСЕ – НАСЛІДКИ ПОРАЗОК МИНУЛОГО Й НЕБАЖАННЯ БРАТИ УРОКИ В ІСТОРІЇ.

Володимир Іваненко

Український Університет

19 січня 2018 р.

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1966619663604076&id=1921232904809419

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: