Ось вам – результат, якого можна досягти заходами ситуативної, формальної (на мовному рівні) українізації ЗМІ: http://m.gordonua.com/ukr/publications/korogodskij-dumaju-osnovna-dijucha-osoba-majdanu-firtash-miljon-drugij-doklav-kolomojskij-banalna-zmina-elit-ale-na-zhal-na-krovi-228475.html.
Ви відкриваєте сайт Гордона, і вам впадає в око україномовний текст інтерв‘ю знаної української журналістки із знаним ізраїльським, тобто неукраїнським бізнесменом…
«Круто!» вигукуєте ви, радіючи несподіваній українізації раніше російськомовного і більшою мірою проросійського чи принаймні українобіжного, хоч власник і наголошує на україноцентричності, ресурсу.
Зрештою, чому на таке й не сподіватися? Адже Дмітрій Гордон – український журналіст, який вільно володіє українською мовою. Хоч і не є насправді україноцентричним. Скорше він належить до тієї частини інтелектуальної еліти України, яка формує ідеологічну базу й культивує живучість і відтворення такого величезного сегменту українського суспільства, як «какаяразніца».
Тому не дивуйтеся, коли відкривши відео для перегляду, ви почуєте, ну, не зовсім «чістєйшій», але все одно «вєлікій і могучій»…
Втім, уявіть собі, що й відеозапис ви чуєте сподіваною мовою: журналістка говорить чудовою українською, а гість її говорить чудовим івритом, який з волі вправного тлумача виливається на вас чудовою українською…
Треба буде – Гордон вам і це забезпечить. Питання тільки в тому, чи українізується Гордон як ЗМІ за своєю суттю.
Прийнявши україномовну форму інформаційного товару за цілком фахову, спробуймо розібратися в ідейно-тематичному спрямуванні, у змісті, у смисловому навантаженні, у суті запропонованого нам продукту.
Я міг би зробити для вас найдокладніший журналістикознавчий аналіз цього твору й переконати вас у його нікчемності в контексті інтересів українського суспільства. На жаль, це забере багато часу й місця. Воно цього не варте.
Одна прибічниця ситуативної українізації справедливо звернула увагу на, либонь, найсуттєвіший нюанс цього інтерв‘ю – на його, можна сказати, родзинку.
Цією родзинкою є намір гостя студії відмовитися від ізраїльського громадянства, прийняти (чи повернути?) українське громадянство, щоб зайнятися бізнесом, а потім і політикою в Україні. Політична мета нашого героя – вибитися в мери Києва і «змінити його» (Київ, звісно).
Тут би журналістці й присікатися до гостя із запитаннями: змінити на чию користь? Чи збирається відновити в Києві магдебургське право? Що він знає про традиції і звичаї українського народу? Як він має намір українізувати Київ? Ну, й таке інше.
Нічого навіть подібного у розмові не трапилося. Україна й українські справи зведено до картярських зацікавлень колишнього президента та окремих політиків…
Чи треба бути Айнштайном, щоб допетрати, що до Гордона навідався не україноцентричний ізраїльтянин, а екстравагантно вбраний шулер?
Україноцентричний, національно свідомий і громадянськи відповідальний журналіст припер би картяра до стінки, показав би нутро зайди своїм співвітчизникам… Цього не сталося…
Нагадаю: текст інтерв‘ю оприлюднено українською мовою.
Володимир Іваненко
Український Університет
26 січня 2018 р.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 