Поряд з Вакарчуком як можливим кандидатом на президента сплив на поверхню каламутної піни Зеленський – блазень з «95-го кварталу».
Можна було б просто розреготатися: Зеленський уже приміряв на себе статус президента. На сцені в КВН.
Але ж «Квартал» зареєструвався як політична партія. Хай і з блюзнірською назвою «Слуга народу». Але ж не на сцені – в Мінюсті.
І державний реєстратор на повному серйозі поставився до нової політичної сили.
Ми ще не знаємо програми «Слуги народу», але вже з певністю можемо стверджувати, які ідеали буде сповідувати (чи вже сповідує) і чиї інтереси презентуватиме партія.
Усе може обернутися цілком серйозним проектом, особливо – після того, як на «Слугу народу» покладе око Інститут Кеннана у Вашингтоні, а за лідерське натаскування візьметься уже відома нам програма підготовки «нових лідєров» у Сиенфорді.
Там люблять готувати лідерів з-поміж артистичних обдарувань, не заморочкючись, чи є в потенційного лідера Україна й україноцентризм у душі й серці. Важливо, що ці таланти успішні у збиранні багатотисячних аудиторій з-поміж наінертнішої маси українського суспільства – «какаяразніца».
Чи треба тут відповідати на «сакральне» запитання: кому це вигідно?
Не хочу я відповідати на це запитання.
Але скажу, що Україні, українському суспільству, українській справі від цього ніякої вигоди немає.
Володимир Іваненко
Український Університет
13 грудня 2017 р.
*
*
