Це справді жахливо, що побиття журналістів відбувається в Україні, та ще й за президента, який є власником і який, як пригадуєте, говорив «журналістові» Савікові Шустерові майже словами Вольтера, що за вашу свободу висловити свою думку він готовий… Ну, ви напевно пам‘ятаєте, чи не так?
Разом з тим, хто, як не журналісти, мають знати й пам‘ятати, що ні перша (виконавча), ні друга (законодавча), ні третя (судова) влади не зацікавлені в існуванні потужної четвертої влади – влади громадської думки, яку репрезентують журеалісти та ЗМІ.
Тому нічого дивного немає в тому, як поводить себе в Україні – в даному випадку – перша влада по відношенню до журналістів та ЗМІ. Але це показує не силу першої влади, а слабкість влади четвертої, по суті її неміч.
Пан Rostyslav Demchuk зауважив, які міжнародні журналістські організації мають зреагувати на те, що коїться із журналістами та ЗМІ в України. Звичайно, можна апелювати до цих організацій, ба навіть до Папи Римського чи й до самого Бога.
Прикметно, що автор запису навіть не згадав ні Спілку журналістів, ні Незалежну профспілку журналістів України. Та вони й самі на такі випадки давно перестали реагувати, а НСЖУ, здається, займає і провладну, і навіть проросійську позицію. То що з неї візьмеш?
Мені особливо прикро стосовно НСЖУ, оскільки свого часу я приклав чимало зусиль до того, щоб перетворити компартійне об‘єднання «підручних партії», як називали колись СЖУ, на професійну організацію, покликану відстоювати свободу слова та ЗМІ.
Прикро тому, що я заплатив дуже високу ціну за те, щоб це сталося, а воно не сталося, бо комуністам вдалося взяти реванш, і НСЖУ не стала гідним представником четвертої влади.
Мені прикро за кожного журналіста і за весь журналістський корпус України, які фахову честь і гідність проміняли на служіння олігархічним кланам та оргазізованим злочинним угрупуванням, і слава «другої найдревнішої.
Часом, грішним ділом, думаєш: можливо, й добре, що їх б‘ють? Можливо, це потрібно для того, щоб вони прокинулися, усвідомили себе, очистилися, стали україноцентричними й узялися українізувати національний інформаційний простір, формувати україноцентричну мережу ЗМІ, а відтак і україноцентричну четверту владу.
Чую багато про необхідність деолігархізації та дерусифікації журналістики і ЗМІ в Україні. Мої україноцентричні колеги-журналісти чомусь переконані, що цим має займатися держава.
Можливо. Але лише до певної міри. Якщо ви хочете справляти вплив на владу, а отже – брати активну участь у націєтворчому та державотворчому процесі, формувати громадськудумку і бути справжньою четвертою владою, ви мусите відокремитися від держави, від політичних сил, від фінансових кіл і навіть від суспільства, національну свідомість і громадянську відповідальність якого вам належить формувати.
Досвід створення громадського чи суспільного мовлення в Україні свідчить, що держава й олігархат намагаються контролювати цей процес за межами законодавчої компеиенції держави.
Це означає, що держава в Україні не сприятиме розвоєві україноцентричної мережі ЗМІ доти, поки не зміниттся суспільний устрій і система державного управління в Україні.
На жаль, без провідної ролі україноцентричних ЗМІ вони не можуть змінитися. ЗМІ мають стати фактом і фактором, рушійною силою цих змін.
Отаке виникає протиріччя, яке нагадує нам закон діалектики про єдність і боротьбу протиріч. Чи можемо ми розв‘язати це протиріччя? Безумовно, можемо.
Я закликаю україноцентричних журналістів та україноцентричні ЗМІ (газети, телеканали, радіостанції, інформаційні веб-ресурси) об‘єднатися в Українську Світову Інформаційну Мережу (УСІМ) з метою створення потужної незалежної україноцентричної системи ЗМІ для України.
Це – проект, ідея якого зародилася ще 1990 року в Київській організації СЖУ, який залишився нереалізованим. Я двічі повертався др нього десять і п‘ятнадцять років тому. Зараз є шанс почати втілювати його в життя.
Ми можемо реалізувати цей проект, наслідуючи приклад громадського радіомовлення в США (National Public Radio та Public Radio International).Це – конгломерат переважно університетських та неприбуткових приватних студій, які фінансуються з пожертв громадськості та незначної допомоги з боку уряду.
Якщо ви підтримуєте цю ідею, будь ласка, зголошуйтеся на електронну пошту – ukrnet@ukrainainc.com. Будемо формувати ініціативну групу і починати роботу.
Раджу таеож записатися до групи Українська Світова Інформаційна Мережа (https://m.facebook.com/groups/204403929583822), у якій ми будемо обговорювати наш проект.
Володимир Іваненко
Український Університет
24 жовтня 2017 р.
*
https://www.facebook.com/rostyslav.demchuk/posts/1200884413388896
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 