Звернув увагу, що частішають і частішають російськомовні випуски передач від… української редакції «Голосу Америки» (див.: https://www.facebook.com/chastime/videos/1852617241439651/).
Хотілося б почути переконливо обгрунтоване пояснення, чому раптом український «Голос Америки» почав русифікуватися.
* * *
Директор українського «Голосу Америки» Myroslava Gongadze зреагувала на мій запис таким чином (цитую, як є):
«Володимире, українська редакція Голосу Америки робить пятихвилинну програму російською вже четвертий рік. Цьму є багато обгрунтувань у тому числі фінансових. Програму дивляться на сході України у прикордонних областях і дуже за неї вдячні, не лише глядачі , але й уряд України.Ваше зауваження, що програми почастішали не правдиве і не коректне».
* * *
Моя молодша колега в журналістиці своєю відповіддю по суті спровокувала мене на продовження розмови, яка набуває суспільно важливого характеру. По-перше, з суто фахового, журналістикознавчого погляду. По-друге, йдеться про проблеми українізації інформаційного простору України, на якому «Голос Америки» завжди лунав авторитетно і впливово.
З огляду на це я розміщую свій текст і тут:
ПАНІ Мирославо! Я не зауважив, що це вже триває четвертий рік. Дякую за підказку. Очевидно, мені це впало в очі завдяки тому, що почастішало чи стало регулярним випощування цієї програми в мережах.
Для мене, і для притомної частини українського суспільства й діаспори також, той факт, що програму дивляться на сході України, не є переконливим аргументом. Скорше, навпаки – годилося б нести туди українське слово. Якими б вдячними не були глядачі з тих країв та особливо уряд України, який здав інфопростір Росії і українізувати його не збирається.
До речі, русифікація українського «Голосу Америки» проявляється ще й у тому, що без україномовного супроводу усе частіше появляються розлогі матеріали, в яких надається можливість довго прямим текстом звучати російськомовним голосам «української» діаспори, які зазвичай є українобіжними або принаймні українобайдужими (про україноцентричність і говорити не доводиться). «Гарний» приклад для українського суспільства та його взаємин з діаспорою….
Класичний український «Голос Америки» таких речей собі ніколи не дозволяв; для того є російськомовна редакція. Я активно співпрацював із ТИМ «Голосом Америки», приятелював з його керівниками, і говорю про це як фахівець.
Не можу навіть уявити, які ще можуть аргументи на користь російськомовних передач, а тим більше – до чого тут фінансовий аспект. «Голос Америки», на відміну від Інституту Кеннана, як відомо, фінансується не з пожертв, а з бюджету США. Тому я розумію, проросійську налаштованість Інституту Кеннана, де господарюють російські гроші, але я не можу і напевно не зможу зрозуміти потакання «русскому міру» в передачах свого часу найфаховішої і найпринциповішої радіостанції.
До речі, після того, як набула публічності справа Катерини Смаглій (Katja Smagliy), «Голосові Америки» годилося б обговорити тему прокремлівського «мозкового центру», який затишно пригрівся якраз посередині між Білим Домом і Trump International Hotel.
Етичний аспект Вашої відповіді залишу без коментаря.
* * *
Очевидно, в процесі обговорення цієї справді тривожної тенденції ми зможемо осмислити й ширші питання ідейно-тематичного спрямування й функціональних форм «Голосу Америки».
Володимир Іваненко
Український Університет
Українська Світова Інформаційна Мережа
22 – 23 лютого 2018 р.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 