УКРАЇНІЗАЦІЯ: ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ

Тарас Марусик написав у коментарях до одного з моїх записів щодо ідеї українізації та формування Руху за Українізацію України:

«Добра ідея, але треба знайти механізми її втілення. Сказати “системні зміни” встокрот легше, аніж запропонувати адекватний ідеї план. І я не вважаю, що Мінкульт – окремо взяте Міністерство, бо саме воно є єдиним центральним органом виконавчої влади, на який покладено функції регулювання державної мовної політики і, зокрема, забезпечення конституційного поширення української мови».

Українізація – основа основ системних змін.

Оскільки держава в Україні цупко тримається за стару й неефективну систему координат – залишки авторитарно-тоталітарного устрою й адміністративно-командної системи урядування, – покладати надії на українізацію й системні зміни «згори» немає сенсу. Це – безнадійна справа.

Українізацію й системні зміни за цих умов можна і треба здійснювати силами українського суспільства: спочатку згуртовуючи його активну, пасіонарну частину, а потім через піднесення національної свідомості й громадянської відповідальності мобілізовувати потенціал усього суспільства.

Унаслідок такого підходу українське суспільство своїми силами трансформує суспільний устрій та систему урядування, тобто змінить і державу.

Ось тезисно моє бачення, ЯК це можна зробити:

1. Засновуйте й формуйте РУХ ЗА УКРАЇНІЗАЦІЮ.

В кожному місті, містечку й селі знайдуться люди, які вітають цю ідею.

Організовуйтеся й пояснюйте спочатку своїм (членам організації), що:

– українізація полягає не в тому, щоб примусити офіціантів, касирів, вахтерів та ін. заговорити українською мовою;

– українізація й не в тому, щоб поширити українську мову на всі сфери життя.

Українізація – це:

– пробудження національної свідомості й громадянської відповідальності українського суспільства;

– перехід до суспільного устрою (ладу), заснованого на національних традиціях і звичаях;

– перехід до системи урядування, заснованої на національних традиціях і звичаях.

2. Організовуйте мережу українознавчих гуртків, семінарів, шкіл, університетів, які через освіту й просвіту доноситимуть українознавчі знання і українську мову до широких мас.

Підпорядковуйте Рухові й трансформуйте для його потреб «Просвіту», мережу товариства «Знання» та інші просвітницькі мережі.

Прийдіть у школи. Не через структури МОНу, а неформально – через учителів та батьківські комітети.

При цьому не піддавайтеся впливам радикалів, але й не потакайте українобайдужим.

Радикалів-провокаторів треба викривати й позбуватися. Енергію україноцентричних радикалів треба спрямовувати у потрібне русло.

3. Засновуйте україноцентричні ЗМІ, об‘єднуйте їх у систему, здатну забезпечувати ефективну інформаційно-роз‘яснювальну роботу, українізувати інформаційний простір, підносити національну свідомість і громадянську відповідальність суспільства. Робіть усе для того, щоб система ЗМІ стала ефективним інструментом формування україноцентричної громадської думки як «четвертої влади».

4. Налагоджуйте україноцентричний вплив на релігійні громади через своїх членів і прихильників.

Тим часом Рух за Українізацію стане грунтом, на якому проростуть:

1. Проект широкомасшабної програми українізації.

2. Українська національна ідея.

3. Україноцентричні ідеологічні платформи.

4. Дві – три україноцентричні ідеологічні партії.

5. Стратегія розвитку України на десятиліття вперед.

І багато чого ще важливого й корисного для успішного розвитку України, а відтак і можливості для втілення тих окремих ідей, уже народжених розумом багатьох талановитих українців.

За умови ефективного об‘єднання зусиль і результативної роботи років через п‘ять із середовища Руху за українізацію через згадані вище україноцентричні партії появляться й достойні кандидати на президента (чи гетьмана) та на інші державні посади, за яких вам не буде соромно.

Володимир Іваненко

Український Університет

20 лютого 2018 р.