Час від часу мене вражають «американознавці» в Україні, які намагаються нести інформацію про американське життя в маси, упевнені в своїй просвітницькій місії. Насправді ж вони несуть своїм співвітчизникам дезінформацію.
Ось вам ситуація, яка дає мені змогу підтвердити, що тут – правда, а що – чистісінька брехня.
Отже, що в США є і чого в США справді немає.
«в сша нет:
– минимальной месячной зарплаты».
БРЕХНЯ. Базовою формою оплати праці в США є погодинна оплата праці, яка грунтується на формулі «час – гроші». Отже, мінімальна оплата праці встановлюється як допустимий мінімум плати за годину роботи працівника. Мінімальна погодинна плата є компетенцією законодавсого органу штату, каунті (графства) або інкорпорованого міста. Бізнеси на території відповідної юрисдикції зобов‘язані платити своїм працівникам за годину їхньої роботи не менше встановленого мінімуму.
Якщо оплата роботи працівника здійснюється у вигляді посадового окладу, тоді мімальна заробітна плата складе погодинний мінімум помножений на 40 годин робочого тижня, а щомісячна зарплата складе 40-годинний мінімальний заробіток помножений на 4.5, річний – відповідно помножений на 52.
Перевага погодинної оплати праці для працедавця в тому, що в разі відсутності достатнього навантаження працівника, роботодавець може скорочувати робочу зміну працівника. Відтак ніхто не одержує платню за протирання штанів.
Щоб уникнути перевитрат фондів заробітної плати, менеджери роблять усе для того, щоб тримати найнятих на повний робочий тиждень працівників у рамках не 40-годинного, а фактично 39-годинного чи й коротшого тижня.
* * *
«- сотрудники платят налоги с зарплаты сами»
БРЕХНЯ. Федеральні податки, податки штату, в багатьох юрисдикціях ще й місцеві податки, а також відрахування на соціальне (Social Security) й медичне страхування зазвичай вираховують із заробітної плати працівника. Так само із зарплати можуть вираховуватися і інші обов‘язкові платежі (допомога на дітей, аліменти тощо).
Ці відрахування працедавець здійснює незалежно від того, працюєте ви на фіксованій зарплаті, на погодинній оплаті чи на комісійних.
Виняток складають лише значна частина комісійників та контрактники з акордною оплатою за виконану роботу.
* * *
«- нет ндс и вам не нужно платить его наперед»
Частково – ПРАВДА. В США немає податку на додану вартість у тому розумінні, як це прийнято в Україні.
Частково – БРЕХНЯ. Значна частина доходів компаній і приватних підприємців якраз і складається з додавання вартості до товарів і послуг. І з цих доходів належить платити податок. Інша справа, що цей податок не називають так, як його називають в Україні.
* * *
«- нет трудовых книжек, печатей и актов выполненных работ».
Частково – ПРАВДА. Справді, в США немає трудових книжок. Вашу робочу історію (work history) ви пишете собі самі у вигляді резюме, в яке можете включати лише ті місця роботи, які працюють на користь вашому фаховому зростанню.
Щоправда, якщо у вас буде надто довга перерва між роботами, у нового потенційного роботодавця можуть виникнути незручні для вас запитання. В ситуаціях, коли необхідною є додаткова спеціальна перевірка (background check), на поверхню може спливти інформація, яку ви хотіли б приховати…
Частково – БРЕХНЯ. Є в американців печатки, зокрема – й мокрі. Так само є й акти виконаних робіт, завірені тими ж печатками. Вони лише можуть інакше називатися (протоколами, меморандумами, сертифікатами та ін.) і мати відмінну форму, але суті це не змінює. Звичайно, часом можна обійтися і без паперів.
* * *
«- и платить налоги вы можете хоть поквартально, хоть раз в год, как ВАМ удобно, а не как государству хочется».
БРЕХНЯ. Ця брехня є, мабуть, найбільшою, яку тільки можна сотворити.
Перш за все, корпус податкових законів США складає близько 4,000 (чотирьох тисяч) сторінок текстів, надрукованих петитом (восьмипунктовим шрифтом). Він постійно доповнюється, але не скорочується. Кажуть, у повному обсязі його не читали й фахівці.
Дж. Буш-молодший, ставши президентом, намірився, було, ініціювати скорочення і спрощення американського податкового кодексу, але далі розмов діло не пішло. Не є реформаторською й податкова ініціатива Д. Трампа (див., напр.: https://www.facebook.com/RBReich/videos/2034249546606525/).
В податковому кодексі США формалізовано все, що можна формалізувати. Як на користь платника податків, так і на користь держави. Отже, будь-які розмови про податки в США ризикують перетворитися на спекуляції.
Тому американцям настійно радять у складних ситуаціях консультуватися з бухгалтерами й адвокатами, які спеціалізуються на податках.
Фантастичними помічниками й дорадниками платників податків стали спеціальні сертифіковані податковою службою США комп‘ютерні програми, найвідомішими з яких є TurboTax і TaxCut (я використовую TurboTax).
Дуже полегшує роботу й те, що ви можете вийти на сайт податкової служби США (www.irs.gov) і через пошукову систему знайти відповіді на всі запитання, які вас цікавлять. Причому не тільки англійською мовою.
В окресленому контексті повернімося до твердження, до якого я пишу цей розлогий коментар.
Так-от, ми в США платимо податки відповідно до чіткого й жорстко регламентованого державою графіку, який чітко вказує навіть на число місяця, до якого треба сплатити кожен квартальний податок і оформити щорічну декларацію.
Рубіжні дати сплати податків: 15-те число кожного першого місця кварталу. Якщо це число випадає на суботу, неділю чи святковий день, тоді рубіжною датою є найближчий наступний робочий день. При цьому наголошу: це не є сплата податків за минулий квартал – це передоплата податків за квартал, що розпочався.
Чи можна сплатити податок раз на рік? Звичайно, можна, але не за минулий рік, а за рік, який розпочався. Зазвичай розмір податку ви визначаєте самостійно, виходячи з розміру уже повністю сплаченого податку за минулий рік (це може бути, скажімо, 70 – 100+% від розміру торішнього податку).
Так мають чинити всі приватні особи, які займаються власним бізнесом як власники малих компаній (S-Corp. чи LLC), приватні підприємці (зареєстровані як юридичні особи – Sole Proprietor або не зареєстровані як юридичні особи – реєстрація бізнесу в США не є обов‘язковою, але в цьому є додаткові ризики особисто-родинного характеру), а також контрактники й комісійники, роботодавці яких не стягують податок із належних їм поатежів (див. вище).
* * *
«и живите теперь с этим… уж не знаю как….»
Сподіваюся, я досить дохідливо й переконливо прокоментував твердження Вікторії Пасєчнік (Виктория Пасечник). Зробив я це не для того, щоб наступити на мозоль Вікторії, а щоб показати, наскільки ілюзорні уявлення мають українці про Америку. Навіть ті, хто побував тут у туристичних поїздках, у гостях, на стажуванні й навіть на кількарічному навчанні.
Думаю, поиблизно такі ж уявлення про США мають і більшість українських політиків та урядовців.
Хочете позакривати дірки у своїх уявленнях про США, звертайтеся до Ґуґла, заглядайте на наші тематичні сторінки (Поглиблене американознавство – https://m.facebook.com/Advanced-American-Studies-%D0%9F%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B5-%D0%90%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE-796296377171055/) і, звичайно ж, звертайтеся до нас по допомогу.
Володимир Іваненко
Український Університет
1 травня 2018 р.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 