ЩО ЗА БЛОКОМ ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ»?

Одіозний проросійський ресурс «Страна» влучив момент навісити на чинного президента України ярлик «шестьорка», привертаючи увагу своїх читачіа до шостого місця Петра Порошенка у переліку осіб, яких виокремили соціологи як учасників уявних президентських перегонів станом на ці дні (https://strana.ua/news/138146-cheho-ukraintsy-khotjat-ot-novoho-prezidenta-rezultaty-oprosa.html). Симптоматично?

Соціологи оперують результатами опитування громадської думки, яка навряд чи взагалі відображає реальний стан речей, а однозначно не відображає можливого ефекту адміністративного ресурсу, політичних технологій та Божого промислу. Хоч дехто вважає що ці проби соціологів заслуговують на довіру.

Мене часом зараховують до сонму порохоботів, правда, знічев‘я – не ознайомившись із моїм баченням ситуації в Україні та ставленням до постаті П. Порошенка, з яким понад півтора десятка років тому трапилося коротко поспілкуватися особисто, причому за вельми приватних обставин. Незабутнім враженням від тієї зустрічі є спогад про те, як одно з найбагатших подружжів України вирішило зекономити в Америці аж п‘ятдесят баксів.

У мене ніколи не було ілюзій щодо пана Порошенка, але під час президентських виборів 2014 року я розглядав його кандидатуру як ОПТИМАЛЬНИЙ ВАРІАНТ для України, про що я тоді відверто писав, накликавши на себе гнів декого з моїх друзів і симпатиків (можете заглянути на мою сторінку того періоду).

Я щиро сподівався, що підприємницький розум, пристойна освіта й багатовекторний політичний досвід допоможуть П. Порошенкові повести мудру політику згуртування українського суспільства у протистоянні російській агресії.

Він справді, за бажання, міг би українофобів та україноненависників (переважно із Партії регіонів) зробити якщо не україноцентристами, то хоча б українотолерантними, а ліваків-радикалів, які ідентифікують себе націоналістами й правими, спонукати до поміркованості та служіння національним традиціям і звичаям.

«Україна понад усе!» мало б стати об‘єднавчим гаслом націєтворення та державотворення, а ще й ідеєю опору російській агресії.

На жаль, нічого такого не сталося. Бізнесові інтереси, помножені на принцип поділяй і володарюй, укупі з лукавством (заявляти про підтримку свободи слова й тут же на ділі обмежувати її) та іншими деструктивними фактами, подіями і явищами стали домінантними у Порошенковому президентстві. А чого варте хлоп‘яцтво з такою витівкою: надати одному із своїх найкращих студентських друзів громадянство, щоб тут же й відібрати, як тільки друг запримітив недобре в його поведінці…

Відтак у моду ввійшло видавати бажане за дійсне. Президент часто виголошує розумні, часом навіть мудрі промови, щоб відрапортувати про досягнення недосягнутої мети або розчарувати суспільство діями, які кардинально розходяться з обіцянками або намірами.

Хіба за таких умов можливо утримати високий рейтинг?

Он бізнесмен Дональд Трамп поводиться в політиці, як слон у крамниці для посуду, робить дуже непопулярні речі, а рейтинг його стрімко йде вгору.

До перемоги на президентських виборах П. Порошенко був серед моїх ФБ друзів. Пішов, уже ставши президентом. Отже, читав мої записи, поки їхній зміст не став для нього дражливим. Припускаю, він і зараз заглядає в мої тексти. Дуже важливо, щоб він прочитав і ці нотатки.

Блок Петра Порошенка «Солідарність» я розглядаю як одну з приватних, персоналізованих політичних сил, хоч і складається він із різних партійок, уламків колишніх партій та «незалежних» членів. Тому говоритиму про нього як про єдиний суб‘єкт політичного процесу.

На час виникнення БПП «Солідарність», очевидно, не випадало говорити про його ідеологічну платформу, про стратегію й тактику і про все таке інше. Адже блок створювався заради розв‘язання ситуативних завдань, метою яких була перемога в першому турі на виборах президента.

Мету було досягнуто. Уже потім ми похопилися: а з чим, власне, П. Порошенко прийшов на посаду президента? Україна купилася на обіцянці, що АТО на Донбасі буде завершено упродовж двох тижнів. Доля уже анексованого Росією Криму тоді навіть не обговорювалася.

Ну, і, за уже чвертьстолітньою традицією, суспільству було абсолютно байдуже, що переможцеві перегонів та його суперникам, як і усім їхнім попередникам, бракувало стратегічної візії розвитку України. Це якщо не брати за стратегію непомірну жадобу до самозбагачення кожного, хто стремить на найвищі щаблі влади.

Чотири роки на посаді президента – час більше, ніж достатній не тільки для того, щоб зупинитися, оговтатися, відчути й усвідомити свою відповідальність за долю народу й держави, а й подумати над тим, що ти залишиш після себе у разі одного строку перебування на посаді, з чим підеш на другий строк, який «заділ» передаси наступникові, яку інерцію задаси поступові суспільства і держави, яку віддалену мету визначиш як прийнятну для прийдешніх поколінь твоїх співвітчизників тощо.

За час перебування на посаді президента тобі треба сподобитися на пам‘ятник(и), присвоєння твого імені вулицям, аеропортові, університетові, населеному пунктові та ін. Ану, скажіть мені, котрий із п‘яти українських президентів заслужив такої шани?

Перемога в першому турі 2014-го й однозначний відсоток підтримки за рік до завершення каденції – це ж як треба «постаратися»! Замість того, щоб «посадити трьох своїх друзів» і показати приклад реальної й успішної боротьби з корупцією, проводити реальні реформи (якщо бракує кебети на системні зміни) і т.ін., спостерігаємо тенденцію, яка у висліді може дати невтішний результат: твого імені не удостояться навіть твої ж приватні «Ленінська кузня» чи «Рошен».

Роздуми над цими речами й спонукають мене нагадати тут перелік моїх стандартних запитань, відповіді на які допоможуть нам оцінити першу президентську каденцію П. Порошенка та блоку його імені «Солідарність» (до речі, це – єдине, що носить його ім‘я).

Напевно марні наші сподівання одержати відповіді на наступні запитання з перших рук. Дуже very busy Петро Олексійович, щоб заглиблюватися в суть таких нікчемних запитань. Тим більше, що навіть ті, хто дихав йому в потилицю чотири роки тому, а тепер обскакали його в рейтингу, також не спромоглися на відповіді.

Правда, на відміну від лідерів політичних партій та вокально-інструментальних і інших розважальних параполітичних сил, у розпорядженні чинного президента є декілька сотень активних «багнетів», яким з бюджету України, тобто за рахунок платників податків, видають високі зарплати якраз за те, щоб вони готували для президента відповіді саме на ці запитання, нагадували про забуте й зневажене, підказували, освічували й просвічували за обставин, коли Сам не доганяє, не дотягує, не до… Ну, ви розумієте…

Отже, переходимо до запитань на засипку. З певних причин я свідомо розмежовую особистість П. Порошенка, політичну силу його імені та посаду президента, хоч часом їх можна й ототожнювати.

1. Як П. Порошенко, БПП «Солідарність» і президент України бачать українську національну ідею?

2. Яку ідеологію сповідує П. Порошенко, БПП «Солідарність» і президент України і якою мірою ця ідеологія відображає українські національні традиції і звичаї, а відтак сподівання українського народу?

3. Як П. Порошенко, БПП «Солідарність» і президент України бачить стратегію розвитку українського суспільства та української держави? Куди цей «непорушний блок» та його лідер хочуть привести Україну через десять, двадцять, п‘ятдесят років?

4. Чи замислюється П. Порошенко, БПП «Солідарність» і президент України (або хоча б інтелектуальна еліта його блоку) над питанням зміни соціального устрою в Україні, тобто переходу від устрою, нав’язаного російсько-імперським та радянським пануванням, до устрою, який базувався б на українських національних традиціях і звичаях?

5. Чи замислюється П. Порошенко, БПП «Солідарність» і президент України (або хоча б прихильна до нього інтелектуальна еліта) над питанням зміни системи урядування в Україні, тобто переходу від старої радянської системи до нової, яка базувалася б на українських національних традиціях і звичаях?

6. Чи думає П. Порошенко, БПП «Солідарність» і президент України над проблемами українізації України, причому не в плані банального поширення української мови, а в плані українізації сутнісної через повернення до національних традицій і звичаїв, які включають і певні морально-етичні норми, одна із яких – жити по совісті?

7. Яку позицію займає П. Порошенко, БПП «Солідарність» і президент України щодо агресії Росії проти України, чи має намір ініціювати скликання самміту країн – підписантів Будапештського меморандуму й заміни Нормандського (Мінського) формату переговорів на Будапештський формат? Це – далеко не останнє запитання, на яке має шукати відповідь кожен, хто збирається йти голосувати саме за цього кандидата на президента, народних депутатів чи депутатів місцевих рад.

Нарешті варто також поцікавитися, якою мірою П. Порошенко, БПП «Солідарність» і президент України стараються підносити рівень національної свідомості й громадянської відповідальності українського суспільства, що є надзвичайно важливим для втілення в життя ідей, закладених у перелічені вище запитання.

Думаю, відповіді будуть цікавими для всіх.

Володимир Іваненко

Український Університет

27 квітня 2018 р.