ПРО “ВАШИНГТОНА Й ЗАКОНА”

Ці нотатки було написано у вересні 2015 року як відгук на прохання одного із моїх колишніх студентів та колег і були оприлюднені на моїй персональній сторінці у Фейсбуці. На жаль, той профіль був знищений гакерами відомо яких спецслужб, і тому першоджерело публікації тепер недоступне. Оскільки тема нотаток залишається актуальною, я публікую їх ще раз уже на своєму сайті.

В. І.

***

Тут мене під’юджують написати про “Вашингтона й закона” – дуже болить українцям Шевченкове: чи діждемося колись ми свого Вашингтона з новим і праведним законом. Мені не хотілося б про це писати, але бачу – треба!

Коли наш Великий Поет писав рядки, які нам так лоскочуть душу, він жив у перехідному періоді від романтизму до критичного реалізму. І в цих рядках його більше романтики й мрії, аніж того, що називають доконаним фактом. Зрештою, ми не знаємо, з яких джерел (крім Олдріджа) Шевченко черпав інформацію про Америку і наскільки вона була надійною.

Зараз ми знаємо на порядки більше, ніж знав Шевченко, і можемо дозволити собі не творити кумирів. Хоча культ Вашингтона в США не спадає, хоча “Вознесіння Вашингтона” залишається (і, безумовно, залишиться) частиною інтер’єру Капітолію, мусимо тверезо й критично брати уроки з американської історії.

Як відомо, США повстали з небажання американських колоній платити податки в королівську казну Британської імперії. На сьогодні американське податкове законодавство – одно із найбільш комплікованих у світі. Його обсяг – понад 4 тис. сторінок! Дж. Буш-молодший, під час перших президентських перегонів обіцяв скоротити й спростити Податковий кодекс. Але далі тих обіцянок діло так і не дійшло. ПК виявився йому не під силу. Подейкують, що зараз в Америці напевно намає жодного фахівця, який читав цей документ від дошки до дошки. А сюрпризи цього законодавства бувають просто шокуючі.

Чи варто це наслідувати? Сумніваюся. Закон має бути простим, зрозумілим кожному і коротким, як, наприклад, перший додаток до Конституції США ж.

Що варто наслідувати, так це – застосування ПК. Імплементація американського податкового законодавства є, либонь, найжорсткішою, ба навіть найжорстокішою у світі: всі мають платити податки, і всі платять податки. І ніякої податкової поліції не треба.

Звичайно, не завжди так було. І герой нашої розповіді, Дж. Вашингтон, був серед тих, хто уникав сплати податків (це – предмет окремої розмови), займався контрабандою і т.ін. З його імені починається короткий список батьків американської незалежності, хоча такиим він не був. Масони зробили з нього генерала, який не виграв жодної битви, підняли його на самверх американської політики, а потім створили культ, який живе й понині.

Дж. Вашингтон починав свою кар’єру на олімпі з перетворення США як конфедерації на федерацію – устрій, закріплений у чинній американській Конституції. Біль несправедливості судомив три покоління прихильників конфедерації, незалежності окремих штатів і зрештою вилився у затяжну й кровопролитну Громадянську війну – найбільшу війну в історії США, яка забрала мільйони й мільйони життів і буквально спустошила Америку. “Відлетіли з вітрами” – найкраще про ті буремні події, що незагойною раною ятрять американцм і досі, а прихильники конфедерації дотепер вшановують свій прапор.

Один із американських істориків знайшов свідчення того, що переможець у тій війні, також легендарний американський президент А. Лінкольн мав намір перекроїти на свій лад Конституцію, пов’язану з іменем Вашингтона, й перетворити США на унітарну державу. Можливо, саме це й стало причиною його вбивства.

Тим часом започатковані Дж. Вашингтоном традиції живуть і перемагають. Незважаючи на високе честолюлюбство, загалом він був порядною людиною в політиці, а відчувши брак сил і здоров’я – відійшов від політики, по суті започаткувавши стандарт для двох президентських каденцій (закріплений законом в роки президентства Трумена).

Як і будь-яка інша країна, Америка має свої проблеми і з законодавством, і з бюджетом, і з корупцією, і з будь-чим іншим. Найважливішим же досягненням США є, безумовно, верховенство права, і це – те найважливіше, що Україна має наслідувати.

9 вересня 2015 р.