З ПРИВОДУ ЗАПИСУ СТЕПАНА ХМАРИ

Майже стовідсотково поділяю позицію С. Хмари. Можливо, це – один із його найкращих текстів останніх років. Степан Ількович наводить докази на підтвердження думок про помилки Кравчука та Кучми, які я не раз висловлював у своїх статтях. Зокрема, і в тій, яку ви можете прочитати, перейшовши за посиланням нижче.

Є в записові С. Хмари й момент, який мене бентежить. Не знаю, лукавить він, соромиться сказати чи з вершини свого віку вважає несуттєвим. Обговорюючи «націоналізм» Кравчука, Степан Ількович веде мову про ідею «відриву від Москви», якої прагнули націонал-демократи. 

Єдино можливим способом «відриву від Москви» була й залишається повна ліквідація радянського суспільного устрою і встановлення нового суспільного ладу, заснованого на українських національних традиціях і звичаях. Такої стратегії ні Рух, ні УРП, ні ДемПУ, ні жодна інша політична сила не мала. Як член групи, яка переймалася такою ідеєю, я говорив про це 1990-1991 року з членами «Народної ради» Юхновським, Павличком, Драчем, Лук‘яненком, Мовчаном, Осадчуком та іншими. Знаєте, що вони мені казали? «НЕ НА ЧАСІ!» 

Це «не на часі» триває ось уже тридцять років. За ці десятиліття я вже й однодумців своїх розгубив. Полохало, Сікора, Черняков відійшли у кращий світ, деякі (не хочу називати імена) стверджують, що йшлося лише про відродження «Могилянки» (цікаво, як можна підмінити предмет обговорення?), а інших я уже й не пам‘ятаю.

Я не пригадую, щоб пан Хмара виношував ідею повної ліквідації радянської влади, стратегію встановлення питомого для України суспільного устрою і т.ін. І це при тому, що він був одним із радикально налаштованих політиків. Усе, на що він спромігся, так це – розкол і без того слабкої УРП, після якого УРП і «консервативна партія» Степана Ільковича перетворилися на маргінальні політичні сили, які так і не запропонували стратегії повного відриву України від Москви, зате разом із Рухом та іншими партійками фактично допомогли компартійно-радянській номенклатурі трансформуватися в олігархію.

Більше тут:
СУВЕРЕННА УКРАЇНА: ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ. До тридцятиріччя ухвалення Декларації про державний суверенітет України [Заключна стаття збірки «Системні зміни — перспектива для України. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.]

3 серпня 2020 р.