А ЩО ТАМ, В БЄЛАРУСІ?

1.

Новинна стрічка кожного особистого профілю в українському сегменті Фейсбуку заповнена записами про те, що робиться в Бєларусі після виборів, які відбулися минулої неділі, 9 серпня…

Обговорюють поведінку Росії, О. Лукашенка, його головної опонентки Тихановської, висловлюють слова підтримки учасникам протестів у різних містах Бєларусі…

Ще зовсім недавно з таким же запалом українці обговорювали події на Далекому Сході РФ, у Хабаровську, висловлюючи підтримку протестувальникам і смакуючи обумовленість протестів українськими генами у населення регіону… Байдуже, що те переважно українське населення під час протестів лише зрідка згадувало агресію Росії проти України й не вельми активно засуджувало її…

Як події в Хабаровську, так і події в Бєларусі вимили з мережевого мейнстріму обговорення становища в Україні і з Україною. Таке враження, що жалісливі українці більшою мірою переймаються долею росіян з колись україномовного краю та сябрів-бєларусів, ніж своєю власною.

Можна було б обговорювати, як події в Бєларусії відгукнуться на перебіг подій в Україні, на пробудженні й трансформації українського суспільства, спричинюючись до системних змін в Україні…

Але ж ні, йдеться більше про те, як, мовляв, Україна своєю пасіонарною активністю впливає і на Зелений Клин, і на сусідню Бєларусь…

Серйозно?! Це при тому, що відверто проросійський опонент Лукашенка втік від переслідування в своїй рідній Бєларусі не до Московії, а до України, звідки волав «Путін, ввєді войска в Бєларусь!» і звідки майнув у США шукати підтримки у проросійських американських політиків…

Прикметно, що його перебування в США американські ЗМІ практично не помітили, а українські раді старатися… Аякже, ледве не головна подія в Конгресі США!

Хоча насправді в американському Конгресі головною темою є протистояння з Трампом щодо виплати американцям другого траншу допомоги у зв‘язку з пандемією коронавірусу.

Президент США, знехтувавши тим, що Конгрес є розпорядником коштів американської казни, тобто платників податків, хотів власним волюнтаристським рішенням розіслати своїм співгромадянам другу порцію кризової допомоги… В акурат перед президентськими виборами. Тобто фактично підкупити виборців… Не вийшло…

Втім, повернемося до України. Там преЗЄдент відбув дводенний вояж на лінію фронту, щоб особисто проконтролювати режим додержання тиші. І тиша там справді була. Як на замовлення. Прихильники Зє смакували деталями поїздки, поки противники й розчаровані були зайняті розв‘язанням бєларуських проблем…

…Тим часом Україна чекає системних змін…

2.

Я не мав наміру висловлювати своє бачення того, що відбулося в Бєларусі перед президентськими виборами, під час та після виборів. Власне, події стають усе драматичнішими. Багато поранених і покалічених. Кажуть, що є й убиті…

Не вдаючись до подробиць і не прискіпуючись до програмам суперників О. Лукашенка на виборах, можу висловити хіба що своє загальне враження, і воно таке: змагалися (якщо ці вибори в принципі можна назвати змаганням) між собою кандидати відверто проросійські й трохи проросійські, і чинний президент десь посередині.

Виразна ознака президентської кампанії Лукашенка — будь-якою ціною утриматися при владі, точніше навіть — якомога довше утримати при собі посаду президента. І в нього це вийшло. Краще, ніж виходило в попередні п‘ять разів. Але й дров він наламав, здається, більше, ніж за всі п‘ять попередніх разів разом узятих.

З усього видно, що в Лукашенка справи кепські. Кремль він уже не влаштовує. Однозначно. Захід, з яким у нього потроху почав налаштовуватися діалог, ці «вибори» уже не визнає. Чи визнають там перемогу Тихановської і чи вимагатимуть повторних і прозорих виборів — це ще питання, яке не має однозначного і прогнозованого розв‘язання.

Що спостерігається в таборі чи таборах супротивників або опонентів Лукашенка? Яке обличчя має бєларуська опозиція?

Збоку глянути, це невиразна політична сила. Усе найпомітніше — це, як сказано вище, відверто проросійська й більше або менше проросійська або бєларусобайдужа орієнтація. І не тільки тому, що Москва старається замінити Лукашенка керованішою особою. Лукашенко — зубр, і він може дозволити собі упертися рогом, коли щось його не влаштовує у намірах Путіна. Інша справа — молода вчителька, нуль у політиці й дуже далеко не «залізна леді». Можливо, що вона влаштувала б Кремль.

Багато більше значить те, що Лукашенко за чверть століття свого президентства зумів утримати, зміцнити й довести до вишуканої досконалості на теренах Бєларусі радянський суспільний устрій з його авторитарно-тоталітарними традиціями й адміністративно-командним способом урядування. Якщо Путін в РФ здумав себе монархом, і його піддані повірили в це аж до іконопоклонництва, то Лукашенко витворив із себе диктатора і встановив диктатуру, з якою не може конкурувати навіть абсолютна монархія. Не випадково ж його зарахували до сімки «найвидатніших» диктаторів сучасного світу.

У цих умовах радянського способу життя в Бєларусі й формувалася опозиція, для якої біло-червоний стяг і погоня — лише символи, відмінні від Лукашенкових, і не більше. Отже, і боротьба за владу іде скорше за принципом: аби тільки не Лукашенко.

Звідси — ситуативність програмних гасел і брак помітної системної роботи з суспільством, яке на двадцять сьомому році президентства Лукашенка почало себе проявляти як емоційна, а отже — стихійна, некерована сила. Події останніх днів, зокрема — зіткнення з міліцією та військовими, багато в чому нагадують епізоди з київського Майдану 2013-2014 року. Піснеспіви, кураж сміливців перед шеренгами озброєних до зубів правоохоронців тощо — те, що робить мінські протести схожими на київський Майдан.

І є ще один момент, який уподібнює бєларуських протестантів до українських і бєларуську опозицію до української. Це — брак сильних бєларусоцентричних лідерів, брак брак бєларуської національної ідеї, брак стратегічної візії (і мети), брак усвідомлення нагальності системних змін…

Українська демокатія цікава тим, що пару сотень політичних партій окучують українське суспільство і менше десятка приватних чи приватизованих політичних сил умудряються задурювати суспільству мізки, щоб видобуватися у Верховну Раду і навіть окуповувати посаду пркзидента. Зміна фігур на шахівниці на якийсь час задовольняє ситуативну більшість. Поки не настає чергове розчарування. Наступання на граблі стало нормою чи й традицією. Але навіть інтелектуали не хотять замислитися, а чому так.

Те, що відбувається в пострадянській Бєларусі, наступанням на граблі по-українському, звичайно, не назвеш. Там з перемогою Лукашенка на перших президентських виборах визначилася чітко зрозуміла тенденція, яка дуже швидко стала закономірністю, і диктатура однієї особи на майже три десятиліття визначила долю Бєларусі й бєларусів.

Здавалося б, у досить численного народу мали б знайтися пасіонарні інтелектуали, які зрозуміли б, у чому суть диктатури Лукашенка, а отже — поволі, зсередини і ззовні, почали б готувати бєларуське суспільство до системних змін. «Стабільність» Лукашенківського режиму створювала для цього сприятливіші умови, ніж турбулентна багатопартійність і багатовекторність української демократії.

Але ж ні! Професор С. Шушкевич, програвши Лукашенкові, не осмислив і не переосмислив своїх помилок і промахів. Бєларуське суспільство так і на народило жодної особи, яка заволала б так, як оце ми волаємо до українського суспільства, про нагальність піднесення рівня національної свідомості й громадянської зрілості свого суспільства, про нагальність системних змін.

Тому нинішні протести, навіть з їхніми трагічними наслідками, звучать мені голосом Янки Купали: «А хто там іде? Бєларуси. Чого вони хочуть? Людьми зватись…» Не більше! На жаль…

У цьому — уся бєларуська печаль.

Хотілося б, щоб сябри бєларуси вивчили і свої власні історичні уроки, і досвід українського набивання синяків на лобах, та й почали готуватися до системних змін.

11 серпня 2020 р.

Посилання:

Віддати владу: чому Лукашенко та інші пострадянські лідери на це нездатні — https://www.radiosvoboda.org/a/chomu-lukashenko-ne-vidae-vladu/30776482.html

Радіо Свобода — Акції по всій Білорусі продовжуються Ефір… | Facebook — https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=768105167274034&id=359429071842

Хто така Світлана Тихановська і що насправді сьогодні відбувається в Білорусії? —https://www.facebook.com/328374018038305/posts/594845458057825/?d=n

ВСЯ ПРАВДА о старших сыновьях Лукашенко — Инсайдер — https://youtu.be/Fd7APjj2KAY