СИСТЕМНІ ЗМІНИ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ВЛАСНОСТІ

У контексті статті “Анатолій Балахнін як явище українського протестного руху” буде доречно перепостити тут мою статтю “Системні зміни та інвентаризація власності”, у якій я викладаю своє бачення означеної в заголовку проблеми:

Юрій Луканов звернув увагу на явище: «Останнім часом трапляються мені молоді люди, які думають не про те, як створити бізнес і заробити, і примножити, а як “відновити справедливість”, перерозподілити власність “на користь народу”. На скільки це явище типове для молодих? Просто цікавлюся. чи стануть такі ідеї домінуючими?»

Совковість московського розливу з ментального рівня проникла на рівень ґенетичний. Відібрати в одних і віддати (роздати) іншим чи націоналізувати (забрати у власність «народу») – один із засадничих принципів більшовизму з його «диктатурою пролетаріату» (люмпенів), що його було покладено в основу авторитарно-тоталітарного устрою в СРСР.

Адміністративно-командний спосіб урядування через компартійно-радянську освіту та пропаганду, за допомогою «батога й пряника» (жорстоких репресій та вишуканих заохочень) за декілька десятиліть таки спромігся створити «єдину спільність – радянський народ» (по-теперішньому – «совок»).

Тепер ми бачимо, що совок таки здатний до самовідтворення, і він буде самовідтворюватися доти, поки Україна продовжуватиме жити в радянській системі координат. Лише системні зміни можуть трансформувати суспільну свідомість, зокрема – і через якісно нові освіту та просвіту, а також україноцентричні ЗМІ.

За нового суспільного устрою/ладу не повинно бути місця й для олігархату, у який переродилася компартійно-радянська номенклатура.

Цілком резонним я запитання: як же бути з тими, хто в неправедний спосіб надбав мультимільйонні й мільярдні (у доларах) статки?

Очевидно, було б нерозумним наслідувати приклад більшовиків і вчиняти черговий перерозподіл власності. 

Перш за все тому, що це спонукало б перегляд кримінального розслідування порушень прав власності більшовиками, що можливо лише частково, та й те забрало б багато часу, коштів і людських ресурсів.

Отже, хоч я й хотів би повернути собі й своїм дітям те, що більшовики відібрали у моїх дідів-прадідів (а це – десятки й десятки гектарів землі, нерухомість, засоби виробництва, моральні втрати тощо), я розумію, що це просто непосильна робота: документи в масі своїй знищені, свідки також були знищені, а ті, що вижили, уже повмирали. Інакше кажучи, відновлення права на власність тепер – марудна і, за незначними винятками, практично безнадійна справа.

Звичайно, відносно простіше розібратися з олігархатом, якому – як олігархатові – лише три десятиліття. Лише за допомогою Ґуґла можна з‘ясувати, як той чи інший олігарх з «нікого» став «усім», але такі розслідування не спонукають багатіїв добровільно відмовитися від неправедно набутого добра, та й для конфіскацій навряд чи дадуть достатньо підстав.

У чому тут проблема? А в тому, що після розвалу СРСР в Україні ніхто навіть не думав здійснити інвентаризацію усієї власності й належним чином оцінити її. Щось, звичайно, відповідні органи державної влади роздавалося (приватизувалося) контрольованим, але волюнтаристським способом. 

Але набагато більше приХватизовувалося, розкрадалося, віджималося, захоплювалося по-рейдерському… При цьому не обходилося без корупційних операцій та бандитських розборок, у яких пролито чимало крові і вчинено чимало убивств. 

За великим рахунком, агресія Московії, анексія Криму й війна на Донбасі – це також частини того ж ланцюга. 

Отже, частиною підготовки системних змін має стати й тотальна інвентаризація власності. 

Цікавим, як на мене, має бути історичний розділ цієї інвентаризації, який – хай неповною мірою – покаже, що Україна втратила безповоротно.

Головним же завданням цієї інвентаризації буде дослідити процеси переходу власності з рук у руки, способи карколомного збагачення олігархів та наслідки цих процесів.

У ході такої інвентаризації напевно будуть виявлені зловживання й злочини, які стануть предметом кримінальних розслідувань та судових розглядів. Очевидно, що суди матимуть підстави для конфіскації незаконно набутого права власності й повертатимуть конфіскати у власність держави, яка повинна буде виставляти вилучену судами власність на аукціони.

Звісно, що внаслідок такої інвентаризації та судових розглядів «герої» процесів «розподілу» майна УРСР поділяться, за моїми припущеннями, поділяться на три групи.

До першої групи відношу тих олігархів, чиє збагачення пов‘язане із убивствами й каліченням людей, шахрайством особливо великих масштабів та іншими кримінальними злочинами, які відкривають лише одні двері – у в‘язницю. На різні терміни ув‘язнення (від пожиттєвого до кількох років) і з повною конфіскацією майна.

Друга група сформується з осіб, які за рішенням суду втратять усе неправедно нажите майно, відбудуться умовними строками або просто переляком і відтак підуть працювати по найму, почавши знову з чистого аркуша.

Ну, а третю групу напевно складуть ті, хто матимуть право взяти участь в аукціоні. Комусь із них, можливо, навіть пощастить викупити те, за що раніше вони не вважали потрібним сплатити належну суму.

Усе це стане можливим я вислід системних змін. Останні ж здатне буде здійснити українське суспільство з високим рівнем національної свідомості й громадянської зрілості/відповідальності.

Ініціюйте створення Всеукраїнського Фронту Системних змін та рухів: Руху за Українізацію, Всеукраїнського Козацького Руху, Руху Світового Українства, -запропонованих нами!

9 лютого 2019 р.

Published by Dr Volodymyr Ivanenko | Д-р Володимир Іваненко

Entrepreneur, Professor & Scholar | Підприємець, професор, учений

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: