Упродовж років мене усе більше короблять оці вирази: «антична Греція», «давньогрецька культура» тощо, — якими означують давній, древній період історії, пов’язаний з територією, на якій від певного часу мешкають греки, а їхня країна на цій території називається Грецією.
Коли ми говоримо про античність, фактично ми маємо на увазі ту людність, яка населяла Балканський півострів до того, як туди прийшли греки, і то були, звичайно, не греки.
То були пелазги, анти. Останні й дали назву культурі, яку ми знічев’я називаємо давньогрецькою, хоч греки нічого й не додали до неї. Підкреслюю: греки нічого не додали до неї, хоч і мали для цього тисячі років. Греки скорше вкоротили античній культурі віку.
Аналогічна ситуація пов’язана і з історією Єгипту, де араби захопили територію з древньою культурою. Правда, у нас стає глузду не називати культуру часів фараонів древньоарабською. Як і шумерську культуру — древньоарабською чи древньоіракською.
Отже, антична спадщина потребує серйозного осмислення, а деякі усталені погляди на античність потребують перегляду або уточнення. Як на мене, треба подумати над такими фактами:
1. Греки античну культуру не створювали. В усякому разі антична традиція не знайшла свого розвитку в культурі греків.
2. Антична культура виникла й розквітла задовго до того, як на Балкани прийшли греки. Творцями античної культури напевно були пелазги чи анти, які є нашими предками, але не греків.
3. Ретроспективно антична культура (особливо гончарство й орнаментика) більшою мірою пов’язана з старішою від неї трипільською культурою і практично не знайшла подальшого розвитку в культурі греків.
4. Антична міфологія якимось дивовижним чином пов’язана з космологією русів-українців. Іван Котляревський, “перелицьовуючи” античну міфологію на український лад у своїй “Енеїді”, очевидно щось знав таке, чого не знаємо ми.
5. Прикметно, що російською мовою “Іліаду” та “Одісею” найкраще переклав українець Гнідич (Гнєдіч). “Великоросам” художні переклади античності були й залишилися непосильними. І це також є свідченням того, що Гнідич, як і Котляревський, знав щось таке, чого не знаємо ми.
6. Історія Троянської війни, доля Середземноморської цивілізації та інші явища античності й доантичності, безумовно, заслуговують нового осмислення.
Актуалізація цієї теми особливо важлива для українців, чия культура дуже потерпає від зазіхать північно-східного сусіда. Зараз Московія намагається створити прецедент, привласнивши собі історію й культуру Русі-України й просуваючи її по світу як свою.
10 травня 2017 р., 13 лютого 2022 р.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 