Переглядаючи свої архіви, наткнувся на нотатки, написані 13 грудня 2017 року і, мабуть, оприлюднені тоді ж у соцмережах на сторінках і в групах, які втрачені внаслідок того, що гакери завалили мій профіль.
Додане посилання на публікацію на сайті «Персона.орг.юа» під назвою «Вакарчук против Зеленского: Ждет ли Украину Политический выбор между двумя артистами» (уже недоступну), підказує мені, що стало інформаційним приводом для написання цих нотаток.
Незадовго перед тим, 21 листопада 2017 року, була опублікована моя стаття «Американський слід у президентських амбіціях Вакарчука», яку я перепостив 2020 року на цьому сайті під гаслом «Святослав Вакарчук як політичний проект» із короткими передмовою та післямовою.
Цей текст не потрапив у збірки моїх статей і нотаток. Ну, що ж, тепер ці нотатки знайдуть собі місце у новій збірці, до якої увійдуть мої статті й нотатки, присвячені президентству В. Зеленського та війні Росії в Україні.
* * *
«РУССКІЙ МІР» ПРОДОВЖУЄ НАГНІТАТИ ПОЛІТИЧНУ НАПРУГУ В УКРАЇНІ
Поряд з Вакарчуком як можливим кандидатом на президента сплив на поверхню каламутної піни Зеленський —блазень з «95-го кварталу».
Можна було б просто розреготатися: Зеленський уже приміряв на себе статус президента. На сцені в КВН.
Але ж «Квартал» зареєструвався як політична партія. Хай і з блюзнірською назвою «Слуга народу». Але ж не на сцені — в Мінюсті.
І державний реєстратор на повному серйозі поставився до нової політичної сили.
Ми ще не знаємо програми «Слуги народу», але вже з певністю можемо стверджувати, які ідеали буде сповідувати (чи вже сповідує) і чиї інтереси презентуватиме партія.
Усе може обернутися цілком серйозним проектом, особливо — після того, як на «Слугу народу» покладе око Інститут Кеннана у Вашингтоні, а за лідерське натаскування візьметься уже відома нам програма підготовки «нових лідєров» у Стенфорді.
Там люблять готувати лідерів з-поміж артистичних обдарувань, не заморочуючись, чи є в потенційного лідера Україна й україноцентризм у душі й серці. Важливо, що ці таланти успішні у збиранні багатотисячних аудиторій з-поміж наінертнішої маси українського суспільства — «какаяразніца».
Чи треба тут відповідати на «сакральне» запитання: кому це вигідно?
Не хочу я відповідати на це запитання. Але скажу, що Україні, українському суспільству, українській справі від цього ніякої вигоди немає.
13 грудня 2017 р.
До теми:
ВЛАДІМІР ЗЄЛЄНСКІЙ І ПЕРСПЕКТИВИ ОБНУЛЮВАННЯ Й ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ
ПРОГРАНІ ВИБОРИ ЯК ОСТАННІЙ УРОК ДЛЯ УКРАЇНИ
ЗАЧАРУВАННЯ Й РОЗЧАРУВАННЯ ОЛЕКСАНДРА ДАНИЛЮКА
Більше з моїх поглядів на постать В. Зеленського можна прочитати на сайті Української Світової Інформаційної Мережі, задавши його ім‘я в пошук.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 