Хто її розпалив?
Нікого не дивує те, що Росія услід за спочилим у Бозі СРСР наполягає, що Другу Світову війну (1939–1945) розпочав Гітлер. Якщо ви, будучи в Росії, публічно не погодитеся з цією тезою, вам може «світити» кримінальне переслідування…
Віктор Суворов (українець Володимир Різун, який вибрав собі такий промовистий дуже російський псевдонім) у російському зарубіжжі написав і опублікував незліченну кількість книжок, переконливо довів, що винуватцем Другої Світової війни був Сталін. Віктор Суворов, правда, зосереджує свою увагу на пікові цієї війни, коли недавні союзники зійшлися у герці один із одним.
Учені й публіцисти, пишучи про союзництво СРСР і Німеччини, зазвичай мають на увазі період 1939–1941 років, зокрема розподіл Польщі та все, що відбувалося до і після пакту Молотова—Ріббентропа. Насправді ж співпраця між Москвою і Берліном розпочалася задовго до приходу Гітлера до влади і, тим більше, до власне початку Другої Світової.
Щойно виникнувши, Націонал-соціалістична партія Німеччини првернула свій зір на схід, де набирав сили більшовизм і міцнів установлений ним тоталітарний радянський суспільний устрій.
Я навчався в Московському державному університеті імені М. Ломоносова, коли цей виш у Радянському Союзі вважався «університетом вільнодумства» і коли університетським професорам було дозволено говорити на лекціях те, про що не можна було навіть заїкатися в усіх інших вузах СРСР.
Так-от, на лекціях із зарубіжної журналістики мій професор Ясен Засурський, декан факультету і за сумісництвом позаштатний консультант міжнародного відлілу ЦК КПРС, ось що говорив про початки нацистського руху в Німеччині: нацисти запозичили у більшовиків символіку, маршову музику й… концентраційні табори.
Справді, свастика як символ нацизму і нацистської Німеччини перекочувала до нацистів від російських більшовиків. Справа в тому, що саме більшовики почали використовувати свастику у символіці своїх озброєних загонів, а потім і в Червоній армії. На якомусь етапі паралельно із свастикою почала використовуватися червона зірка, яка поступово витиснула з обігу свастику. Уже непотрібну більшовикам свастику й підхопили німецькі нацисти.
Так само німецькі нацисти злизали у більшовиків і колір прапора. Їхній прапор, правда, не настільки копіює більшовицький, як прапор китайських комуністів, але він також має відтінок червоного.
Ну, а що стримується музики маршів, то коли слухаєш більшовицькі й нацистські марші, складається враження, що їх створювали одні й ті ж композитори.
Йдемо далі. Прихід Гітлера до влади також був інспірований більшовиками. Про це можна довідатися з компартійно-радянської преси (з газет «Правда», «Ізвєстія» та ін.) початку 1930-х років. Я переконався у цьому, коли на першому курсі писав свою першу курсову роботу «Німецькі репортажі Міхаіла Кольцова».
Чому так? Після поразки червоної революції 1918 року в Німеччині, інспірованої, до речі, російськими більшовиками, ВКП(б)/КПРС мала натягнуті відносини з німецькими комуністами й фактично не підтримувала їхню фракцію у Рейхстазі, хоч вони й були потужною силою.
Уявіть собі, що першу сесію новообраного Рейхстаґу у січні 1933 року відкривала пробільшовицька комуністка Клара Цеткін (як найстаріший депутат парламенту). «Клара відкриває Рейхстаґ», — так називався репортаж М. Кольцова з тієї події, опублікований одночасно у кількох періодичних виданнях у Москві.
На цій сесії через якийсь час є на канцлера було затверджено Гітлера. Прикметно, що невдовзі після приходу до влади Гітлер арештував лідерів німецької компартії Карла Лібкнехиа та інших ісзапроторив їх у щойно створені концентраційні табори, створені за подобою таборів, створених більшовиками з ініціативи Леніна. Радянські комуністи ніяк не зреаґували на ці дії Гітлера та його бойовиків.
І тут не можна не згадати Голодомор 1932–1933 років. Найбільша кількість ешелонів із зерном, фуражем, а також із залізною рудою та іншими корисними копалинами йшла в Німеччину саме з України. Оскільки відповідно до мирного договору за результатами Першої Світової війни Німеччина не мала права на збройні сили й підготовку офіцерів, в радянських військових училищах проходили вишкіл майбутні офіцери й генерали Вермахту. Мені трапилося спілкуватися з українцями, які навчалися у Тамбовському військовому училищі.
Оскільки більшовики, захоплюючи владу в Росії ще 1917 року, ставили за мету «роздути світову пожежу», фактичним початком Другої Світової війни можна вважати кінець Першої Світової війни.
Сталін допомагав Гітлерові розбудовувати тоталітарний нацистський устрій у Німеччині і фактично сприяв захопленню Німеччиною країн Європи, останнім етапом якого був розподіл Польщі. Наступним кроком мало бути захоплення Радянським Союзом Європи, що спонукало Гітлера розпочати превентивну війну проти Сталіна — війну, яка стала найкривавішою у світовій історії.
З цієї войовничої історичної традиції проростає й нинішня аґресивність РФ з її лозунгом «Можєм повторіть!», під яким здійснюються постійні погрози й провокації у бік НАТО, складовою частиною яких, у свою чергу, є війна Росії в Україні.
Російсько-українська війна є війною екзистенційною для України, і тому перемога України в цій війні надзвичайно важлива для існування України й українського народу.
Оскільки ця війна є також тестуванням чи викликом для Європи, Північної Америки та й усього світу, і особливо — для НАТО. Чи зможе НАТО гідно перейти це випробування? Це — зовсім не риторичне запитання. СРСР/РФ — єдина країна в світі, яка відкрито декларувала і продовжує декларувати у вишуканіших формах претензії на світове панування.
Безпека і співпраця в Європі і в цілому світі залежить від остаточних результатів цієї війни. Росія як імперія повинна впасти і відійти в історію, а першою мирною міжнародною конференцією після цієї війни має стати Гельсінки-2 з його оновленом чи абсолютно новим договором про безпеку і співробітництво в Європі і світі, який гарантуватиме, що з Москви більше ніхто й ніколи не роздуватимн «світову пожежу».
Володимир Іваненко
10 липня 2023 р.
До теми:
Друга світова війна 1939-45: історія — як почалася і закінчилася
Друга світова війна: уроки для України й висновки на сьогодення
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 