Футуролог Ігор Каганець та воєнний історик генерал-лейтенант Володимир Федько започаткували, як оголошено, серію відеодіалогів (див.: https://youtu.be/qevpXsh9IIk), присвячених історичному досвіду, сучасному станові та перспективам розвитку українського націоналізму (дет. див.: https://www.ar25.org/node/41415).
Це – одна з перших спроб об‘єктивного аналізу та оцінки явища, про яке в українському суспільстві мають неповне або викривлене уявлення, яке викликає багато суперечок і за яким криється багато проблем української політики, націєтворення та державотворення.
І. Каганець запропонував певні критерії, за допомогою яких він аналізує та оцінює український націоналізм. В. Федько у своїх спостереженнях і висновках позиціонує себе не тільки як учений-історик, але і як активний учасник подій. Розмова цих двох неординарних особистостей вийшла цікавою й продуктивною. Вона спонукає до серйозних роздумів.
Як науковця, мене трохи напружує те, що в осмисленні націоналізму в цілому співрозмовники аж надто багато уваги приділяють німецькому націонал-соціалізмові, в якому, як не поверни, все-таки більше соціалізму (звідси й авторитарно-тоталітарна природа нацизму), ніж націоналізму (нацизм не спирався на німецькі традиції й звичаї, тобто на консерватизм і традиціоналізм, а шукав своє коріння в зовсім іншому місці).
Обговорення історичного досвіду нацизму лише частково торкнулося його зв‘язку з власне українським націоналізмом, коли І. Каганець та В. Федько згадали про Соціал-національну партію України, внаслідок розколу якої виникло ВО «Свобода».
Ми сходимося на тому, що «Свобода» активно послуговується націоналістичною риторикою, позиціонує себе як продовжувачка бандерівського руху і нічого не робить для розвитку теорії й методології українського націоналізму.
Мене також непокоїть те, що пан Каганець домінує у відеосюжеті, відводячи співрозмовникові роль підтакувача, хоч пан Федько має багато чого сказати. Думаю, що для непрофесійного глядача програма була б привабливішою й цікавішою, якби вона йшла як вільна розмова, тобто не була так академічно заформалізована.
Сподіваюся, у наступних випусках циклу «Азбука націоналізму» ці нюанси буде враховано.
Насамкінець хочу висловити вдячність за те, що наприкінці передачі (за 12 хвилин до кінця) співрозмовники згадали і про моє бачення українського націоналізму, висловлене в одній із моїх останніх публікацій.
До речі, вони могли б врахувати й мою думку, коли обговорювали «націоналізм» Д. Трампа, спираючись лише на його риторику й не звертаючи уваги на його світогляд у цілому. Тим більше, що у мене зовсім недавно була дискусія на цю тему з І. Каганцем.
Володимир Іваненко
Український Університет
12 лютого 2019 р.
