ВЛАДІМІР ЗЄЛЄНСКІЙ І ПЕРСПЕКТИВИ «ОБНУЛЮВАННЯ» ТА «ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ»

Рустам Ташбаєв понад дві години свого часу витратив на докладне препарування й коментування передвиборної програми лідера політичного проекту «Слуга народу» й президентських перегонів Владіміра Зєлєнского (див.: https://www.facebook.com/russel.tash.5/videos/350313222485788?sfns=mo).

Зрештою, тут немає комплексного аналізу і оцінки змісту (ідейно-тематичного спрямування) та форми документу як такого. Натомість маємо прискіпливе прочитання з коментуванням окремих положень програми Зєлєнского (див.: https://program-test.ze2019.com/).

Пан Ташбаєв висловив справедливі й переконливі критичні зауваження, за винятком хіба що окремих несуттєвих нюансів.

Дозволю собі лише узагальнення, яке виникло у мене як наслідок попереднього власного ознайомлення з програмою Зєлєнського. Документ являє собою скорше маніфест, у якому подається далеко не повний опис становища в Україні і відтак задекларовано уявлення про омріяну Україну.

Документ не вміщує в собі стратегічної візії перспектив України, навіть не декларує методи і способи досягнення мети, не дає й натяку на зміни системного характеру, не пропонує змін ситуативного характеру й не згадує навіть реформ.

***

Щиро кажучи, мене здивувало, що Р. Ташбаєв, який позиціонує себе як українського націоналіста, покладає надії на президентського кандидата з високим рейтингом, але без чітко визначених політичних поглядів і будь-яких проявів україноцентризму.

Програма Зєлєнского, і про це можна дізнатися з доступних джерел, являє собою «клаптикову ковдру», зшиту з пропозицій його прихильників і симпатиків, збір яких Зєлєнскій оголосив щойно після висунення своєї кандидатури (див.: https://censor.net.ua/ua/news/3105422/zelenskyyi_poprosyv_u_sotsmereji_dopomogty_yiomu_z_napysannyam_peredvyborchoyi_programy; також: https://hromadske.ua/posts/zelenskij-zaproponuvav-viborcyam-sklasti-jogo-peredviborchu-programu). Прикро, що пан Ташбаєв про це не знав.

Ніколи до того і навіть тепер на основі зібраних пропозицій В. Зєлєнскій не сформулював свого власного концептуального бачення перспектив розвитку України. Зєлєнскій живе виключно стереотипами пересічного представника пострадянського суспільства і не володіє навіть найпростішими методами аналітичного осмислення фактів, подій і явищ.

Оскільки В. Зєлєнскій сам мислить категоріями, доступними постійним глядачам КВН та «95-го кварталу», він має шанс виграти вибори за рахунок саме ностальгічних настроїв в українському суспільстві, опираючись на ту аморфну його частину, яка ще торік усі свої надії покладала на М. Саакашвілі та його Рух Нових Сил (див. групи, які перефарбувалися: https://m.facebook.com/groups/1409109785767452?view=announcements&refid=18; https://m.facebook.com/groups/785683074929579/).

РНС цілком закономірно «позеленів», щойно після того, як президент України доступними йому засобами впливу позбавив Саакашвілі можливості бути ключовою фігурою руху, який так і не сформувався як громадсько-політична сила з тривкою ідеологією (більше тут: https://www.facebook.com/volodymyr.ivanenko/posts/1838411659505500).

Тому також цілком закономірно, що Зєлєнского підтримали Саакашвілі

(див.: https://znaj.ua/politics/213727-poroshenko-siditime-priyde-zelenskiy-saakashvili-guchno-povernuvsya-i-pidtrimav-slugu-narodu), Лещенко (див.: https://lb.ua/news/2019/02/28/420904_ishod_optimistov.html) та інші діячі, так чи інакше пов‘язані з РНС.

У разі програшу Зєлєнского на виборах «зелені», позбавлені навіть україноцентричної риторики (на відміну від інших політичних сил), мімікрують під щось інше, але навіть не інакше. Це – та суспільна група, яка потребує кумира і тягнеться за ним як носієм своїх сподівань і надій. Усе решта для них – «какаяразніца», а для деяких – «якарізниця».

У разі перемоги Зєлєнского на виборах розчарування новим «позасистемним» президентом почнеться так само швидко, як воно приходило після всіх попередніх президентських виборів. Так що сподівання й надії навіть найвідданіших прихильників КВН та «95-го кварталу» – марні.

Деякі аналітики можливий прихід Зєлєнского на посаду президента уже називають «національною катастрофою». Звичайно, так само національною катастрофою можна назвати можливе президентство Юлії Тимошенко, другий строк Петра Порошенка і будь-кого іншого за списком учасників цьогорічних перегонів.

Переобрання Порошенка, звісно, малює передбачувану перспективу: буде продовження того, що спостерігаємо п‘ятий рік. Так само передбачуваним є й можливе президентство Тимошенко: це напевно буде еклектичне поєднання її власного уже колишнього прем‘єрського досвіду, припудреного «новим курсом», трохи – Порошенка, більше – Януковича («Янукович у спідниці» продовжує дрімати в ЮВТ) і т.ін.

Зєлєнскій – непередбачуваний в усіх відношеннях, і передусім своєю українобайдужістю чи навіть українобіжністю, совковим романтизмом «крємльовского мєчтатєля», громадсько-політичною наївністю політика-комедіанта, стратегічного сліпця і всього іншого, що ви можете тут додати.

У перемозі Зєлєнского яко «слуґі народа» (нагадаю, що це – формула, вигадана Сталіним) і в тих перспективах, які проглядаються за його «президентством», «національної катастрофи», звичайно, не станеться. Як її не сталося за наслідками «господарювання» усіх попередніх президентів і не спостерігається за чинного президента.

А от нові виклики й випробування Україні й українцям гарантовані. І це будуть саме ті виклики й випробування, які нарешті вдарять українське суспільство так, що воно нарешті усвідомить усю серйозність свого становища і нагальність системних змін.

Позірно «позасистемний» (типовий виплід радянської системи) Зєлєнскій підсвідомо, як мені підказують, «ОБНУЛИТЬ» процеси націєтворення і державотворення в Україні, що їх попередні президенти використовували для збереження «радянського способу життя» своїми недолугими косметичними ремонтами.

Зєлєнскій ризикує натиснути ту клавішу на «комп‘ютері», яка спалить «материнську плату» старої системи кординат і відтак унеможливить «ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ» усе ще авторитарно-тоталітарної «радянської України».

Потрібна буде заміна «материнської плати», тобто устрою/ладу, до якої Зєлєнскій не готовий – ні теоретично, ні методологічно, ні організаційно, бо він не готовий до системних змін ментально. Рівень його власної національної свідомості й громадянської зрілості затримався на нульовій позначці.

Для когось це, безумовно, буде «національною катастрофою». Їм можна буде лише поспівчувати. Зате ті, кому треба щезнути (із Зєлєнськім в їхньому числі), щезнуть.

Відтак будемо сподіватися, що нарешті пробудеться й активізується україноцентрична частина суспільства, яка нарешті усвідомить свою провідну місію, мобілізується, організується й вийде до широких мас із ідеями системних змін через українізацію, відродження національних традицій і звичаїв до зміни устрою і запровадження якісно нового способу урядування (більше тут: https://www.facebook.com/2194892174170188/posts/2194913770834695?sfns=mo).

Володимир Іваненко

Український Університет

1 березня 2019 р.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: