УКР | ENG
ЧОМУ Я ПОВЕРНУВСЯ
У міру того, як збільшуватиметься коло моїх ФБ друзів, а отже — й розширюватиметься моя аудиторія, я нагадуватиму, чому я повернувся у ФБ і на що сподіваюся.
Як бачите, я повернувся з повними відрами, що свідчить, що я не сидів склавши руки упродовж трьох десятиліть української незалежності, а особливо — в останнє десятиріччя.
Наразі я виклав у своєму профілі найважливіше з напрацьованого, і дуже хочу, щоб нарешті порушені мною проблеми стали предметом якнайсерйознішого обговорення. Це важливо для України й для українського суспільства.
Мій шкурний інтерес лише в тому, щоб ми з вами спільними зусиллями осмислили причини наших втрат, зупинили скочування України в прірву й загибель нашого етносу.
Цього скочування не сталося б, якби 1991 року Україна наслідувала приклад Чехословаччини. На жаль, і комуністи, і націонал-демократи вважали, що це «не на часі», й зважили за необхідне зберегти радянський суспільний устрій і підрихтовувати косметичними ремонтами та фасадними декораціями усе ту ж радянську Україну.
Доля якраз тоді поставила мене на передній край творення україноцентричної системи ЗМІ як «четвертої влади», а влітку 1990 року у мене був шанс здобути перемогу на довиборах у Верховну Раду України й просувати ідею устроєвих змін з парламентської трибуни.
Комуністи, які вважали мене рухівцем, і націонал-демократи, які чомусь вважали мене комуністом (хоч таким я, на відміну від них, ніколи й не був), постаралися, щоб я не став народним депутатом.
Серед тих, хто особливо постарався на цьому поприщі, був переконаний компартієць і типовий совок, якого один із присутніх тут нещодавно назвав естетом. Ну, подумайте самі: який естет із людини, яка по-злодійському перетворила «Четверту владу» на «Стадіон», що через три десятиліття — 2019 року — обернулося справжнім стадіоном?
За тим почалася брудна кампанія дискредитації мене, в якій провідну роль зіграла газета «Прапор комунізму» (в народі її називали «Прапором шовінізму»). Редактором цієї газети був ортодоксальний комуніст Олег Ситник, якого журналісти уже незалежної України вшанували меморіальною дошкою. До речі, відділом компартійного життя в цій газеті завідувала нинішня прихильниця монархічної ідеї й редакторка цілком незалежницької, ба навіть україноцентричної газети «День» Лариса Івшина.
Таким чином саму ідею творення україноцентричної системи ЗМІ було знищено в зародку, і про це нищення напевно не сказано жодного слова у книжці «Журналісти і незалежність», яку зараз вельми активно рекламують у соцмережах.
Ставши народним депутатом, я напевно був би одним із кандидатів на посаду президента України наприкінці 1991 року — як носій ідей сутнісної українізації, створення україноцентричної системи ЗМІ, заміни радянського суспільного устрою на суспільний лад, заснований на національних традиціях і звичаях, та ін.
Бог, однак, мав для мене інші плани. Я мусив опинитися в екзилі та мати більше часу на осмислення проблем і перспектив розвитку України й українського суспільства, заодно більше довідатися про себе. Тепер я знаю: що б там не чесали язиками «добрі люди», я чесно виконую свою місію. Як людина Х.
Отже, ще раз запрошую до обговорення, либонь, єдиної у своєму роді україноцентричної концепції розвитку України, яка є результатом зусиль маленької жменьки людей. На щось подібне, на жаль, не спромоглися ні Національний інститут стратеґічних досліджень, ні ціла НАНУ, ні жоден із вишів, ні жодна із громадських структур в Україні.
Цю (чи подібну) концепцію могли створити інші люди, але вони цього не зробили, не роблять і (судячи з того, що ми спостерігаємо) вже напевно й не зроблять.
Отож підключіться бодай до поширення на своїх сторінках і у своїх групах, та обговорення. Це допоможе нам у поліпшенні концепції, а можливо, що й спонукає когось підставити плече — взяти участь у напрацюванні теоретико-методолоґічної й орґанізаційно-методичної бази відповідних програм.
Володимир Іваненко
6–10 червня 2023 р.
ЗБІРКИ МОЇХ СТАТЕЙ І НОТАТОК у .pdf форматі | MY ARTICLES & NOTES COLLECTIONS in .pdf format
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
ЗАВАНТАЖУЙТЕ І ЧИТАЙТЕ! | DOWNLOAD & READ!
* * *
WHY I CAME BACK
As my circle of FB friends grows, and therefore my audience expands, I’ll remind you why I’m back on FB and what I’m hoping for.
As you can see, I came back with buckets full, which proves that I did not sit idly by during the three decades of Ukrainian independence, and especially in the last decade.
So far, I have laid out in my profile the most important things I have worked on, and I really want the issues I raised to finally become the subject of as serious a discussion as possible. This is important for Ukraine and for Ukrainian society.
My vested interest is only in the fact that you and I will work together to understand the reasons for our losses, stop Ukraine’s slide into the abyss and the death of our ethnic group.
This slide would not have happened if Ukraine had followed the example of Czechoslovakia in 1991. Unfortunately, both the communists and the national democrats believed that it was “out of time” and considered it necessary to preserve the Soviet social system and prepare the same Soviet Ukraine with cosmetic repairs and facade decorations.
Just then, fate put me at the forefront of the creation of a Ukrainian-centric mass media system as the “fourth government”, and in the summer of 1990 I had a chance to win the by-elections to the Verkhovna Rada of Ukraine and promote the idea of structural changes from the parliamentary podium.
The communists, who considered me a mover, and the national democrats, who for some reason considered me a communist (although, unlike them, I never was), tried to prevent me from becoming a people’s deputy.
Among those who made a special effort in this field was a staunch Communist Party member and a typical scoop, whom one of those present here recently called an esthete. Well, think for yourself: what kind of esthete is the person who turned the “Fourth Estate” into a “Stadium” in a thieving way, which three decades later – in 2019 – turned into a real stadium?
After that, a dirty campaign to discredit me began, in which the newspaper “Banner of Communism” (popularly called it “Banner of Chauvinism”) played a leading role. The editor of this newspaper was the orthodox communist Oleg Sytnyk, who was honored with a memorial plaque by the journalists of already independent Ukraine. By the way, the department of Communist Party life in this newspaper was headed by Larisa Ivshina, a current supporter of the monarchist idea and the editor of the completely pro-independence, and even Ukrainian-centric, newspaper Den.
In this way, the very idea of creating a Ukrainian-centric mass media system was nipped in the bud, and there is probably not a single word about this destruction in the book “Journalists and Independence”, which is now being very actively advertised on social networks.
Having become a people’s deputy, I would certainly be one of the candidates for the post of president of Ukraine at the end of 1991 — as a bearer of the ideas of essential Ukrainization, the creation of a Ukrainian-centric mass media system, the replacement of the Soviet social system with a social system based on national traditions and customs, etc.
God, however, had other plans for me. I had to be in exile and have more time to think about the problems and prospects of the development of Ukraine and Ukrainian society, and at the same time learn more about myself. Now I know: no matter what the “good people” say, I am honestly fulfilling my mission. As a Human X.
So, once again, I invite you to discuss, perhaps, the only one of its kind Ukrainian-centric concept of the development of Ukraine, which is the result of the efforts of a small handful of people. Unfortunately, neither the National Institute of Strategic Studies, nor the entire NASU, nor any of the universities, nor any of the public structures in Ukraine managed to do something like this.
Other people could have created this (or similar) concept, but they didn’t, don’t, and (judging by what we’re seeing) probably won’t.
So join in at least sharing on your pages and in your groups, and discussion. This will help us to improve the concept, and maybe it will encourage someone to lend a hand — to participate in the development of the theoretical-methodological and organizational-methodical base of the relevant programs.
Volodymyr Ivanenko
June 6-10, 2023
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 