ENG | УКР
«WHO ARE YOU?»
This is a question I get asked a lot in private when I invite someone to join my friends circle and people think I’m forcing them to make me a friend of theirs. Of course, the question is quite reasonable, but what is the point of asking it when my profile on the social network is available, when Google or another search engine on the Internet can give any answer to it?
Since this entry prompted a question from a chief consultant of the National Institute for Strategic Studies (NISD), under the President of Ukraine, who obviously did not think to do what I wrote about in the previous paragraph, I decided to make this entry, which will help me answer the question “Who you are?” from other intellectuals (I simply do not invite others as friends) from Ukraine or abroad. And my answer will be as follows:
I, Volodymyr Ivanenko, am the one who, with a small group of like-minded people, did what NISS, NASU, NAPSU and other “think tanks” of Ukraine and Ukrainian diaspora, taken together, did not do during the three decades of Ukraine’s independence.
We did it with our own funds, that is, without funding from the budget of Ukraine, without grants from generous foreign foundations, without donations and sponsorship support from Ukrainian society and all Ukrainians worldwide.
The mechanism of such self-financing is simple: you earn money with hard work and spend it not on restaurants, not on vacations, not on tourist trips, not on what else Ukrainian patriots spend their fortunes on, but to ensure that a Ukrainocentric strategy for the Ukraine’s development appears at least in the form of a concept .
Despite all this, we hear and read endless complaints about us from individuals and entire organizations — as if they hired us to work and pay us an incredible amount of money, and we are doing the wrong thing and going the wrong way.
Well, every individual and legal entity has a chance to offer their vision, their concept, their strategy, at their own expense. Do it better than us and at your own expense, without resorting to borrowing (plagiarizing) and twisting other people’s ideas and developments to your own savings. At the same time, it would be good to remember the basic things:
1. No matter how much you write “Ukrainocentric” on your forehead and no matter how much you shout at all intersections about your “Ukrainianism”, but if you are the product of the love of a black-browed woman with a Muscovite or an ultras captured by the murder of a football club, the price of your Ukrainocentricity is a sin.
Ukrainocentricity is the result of organic assimilation of national traditions and customs through family upbringing, education and science. Ukrainocentricity is a manifestation of a high level of national consciousness and civic maturity (responsibility). Ukrainocentricity is a consistent and well-structured worldview, the indispensable components of which are conscience, honor and dignity.
2. Not everyone has the ability to think strategically. This can be observed on the examples of people who, ironically, found themselves in positions whose functional features require candidates to have a strategic vision of the country’s development prospects.
Strategic talent is the first criterion in the selection of politicians and government officials. Ideally, the president of the country should be a strategic genius. Take a look at the historical experience of independent Ukraine and name the strategic talents who were at its helm.
No president of Ukraine has demonstrated even a hint of the ability to have a strategic vision. And the latter publicly admitted his strategic inability: “I have no time to think strategically.” That is a person is not even realizing that people elected him precisely so that he would deal exclusively with strategic issues.
The basis of strategic thinking is not only such qualities as far-sighted wisdom (with its components — foresight, predictability, etc.) and durable universal education (with its powerful theoretical and methodological base), but also talent, genetically rooted in the dynastic and ancestral tradition ( with its natural centuries-old selection).
The above is the result of many years of observations by well-known leadership experts.
The combination of strategic vision and Ukrainocentrism gives us the image of an ideal public and political figure — a candidate for the true leader of the Ukrainian people and the Ukrainian state. There should be a whole cohort of such people — for competitiveness, for leadership of political parties and the government, ministries and agencies, etc.
There are no such people in modern politics. They must be sought in the deepest strata of society and prepared for public social and political activity. And for this, it is necessary to create qualitatively new public movements, establish a qualitatively new enlightenment, create a Ukrainocentric mass media system… That is what we propose. You can read more about all this in the collections of my articles and notes (see links below in Ukrainian).
«ХТО ВИ?»
Це запитання, яке мені часто задають у приваті, коли я запрошую когось до себе в друзі, а люди думають, що я напрошуюся в друзі до них. Звісно, запитання цілком резонне, але який сенс задавати його тоді, коли профіль у соцмережі, коли Ґуґл чи інший пошуковик в інтернеті не дає на нього жодної відповіді?
Я вирішив зробити цей запис, який допоможе мені відповідати на запитання «Хто ви?» від інших інтелектуалів (інших у друзі я просто не запрошую) з України чи зарубіжжя. І відповідь моя буде такою:
Я, Володимир Іваненко, є тим, хто з малесенькою групою однодумців зробив те, що НІСД, НАНУ, НАПНУ та інші «мозкові центри» України й українського зарубіжжя, разом узяті, не зробили за три десятиліття незалежності України.
Ми зробили це власним коштом, тобто без фінансування з бюджету України, без ґрантів щедрих зарубіжних фундацій, без пожертв і спонсорської підтримки українського суспільства і всього світового українства.
Механізм такого самофінансування простий: заробляєш важкою працею гроші й витрачаєш їх не на ресторани, не на вакації, не на туристичні поїздки, не на що там ще витрачають свої статки патріоти України, а на те, щоб україноцентрична стратеґія розвитку України появилася бодай у вигляді концепції.
Попри все це, ми вислуховуємо й читаємо безкінечні претензії до нас від окремих осіб і цілих орґанізацій — так, ніби вони найняли нас на роботу і платять нам неймовірно великі гроші, а ми робимо не те і не так.
Що ж, у кожної фізичної і юридичної особи є шанс запропонувати своє бачення, свою концепцію, свою стратеґію, своїм коштом. Зробіть це краще за нас і своїм коштом, не вдаючись до запозичень (поаґіату) і перекручування на свій копил чужих ідей і напрацювань. При цьому годилося б пам‘ятати засадничі речі:
1. Скільки ви не писали б собі на лобі «україноцентричний» і скільки ви не кричали б на всіх перехрестях про свій «українрцениризм», але якщо ви продукт кохання чорнобривої з москалем або ультрас прихватизованого через убивство футбольного клубу, гріш ціна вашій україноцентричності.
Україноцентричність — це результат орґанічного засвоєння національних традицій і звичаїв через родинне виховання, освіту й науку. Україноцентричність — це прояв високого рівня національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності). Україноцентричність — це послідовний і добре структурований світогляд, неодмінними складникамм якого є совість, честь і гідність.
2. Здатність до стратеґічного мислення дана не кожному. Це можна спостерігати на прикладах людей, які іронією долі опинилися на посадах, функціональні особливості яких вимагають від кандидатів здатності до стратеґічного бачення перспектив розвитку країни.
Стратеґічний талант — перший критерій у доборі політиків і урядовців. Президент же країни — в ідеалі — повинен бути стратеґічним ґенієм. Огляньтеся на історичний досвід незалежної України і назвіть стратеґічні таланти, які були біля її керма.
Жоден президент України не продемонстрував навіть натяку на здатність до стратеґічної візії. А останній публічно визнав свою стратеґічну неспроможність: «Мені ніколи мислити стратеґічно». Тобто людина навіть не усвідомлює, що люди обрали його якраз для того, щоб він займався виключно стратеґічними питаннями.
Основою стратеґічного мислення є не тільки такі якості, як далекозора мудрість (з її складниками — прозірливістю, передбачуваністю та ін.) й тривка універсальна освіта (з її потужною теоретико-методолоґічною базою), але й талант, ґенетично закорінений у династично-родову традицію (з її природним багатовіковим відбором/се).
Сказане вище — результат багаторічних спостережень відомих лідерознавців.
Поєднання стратеґічного бачення й україноцентризму дає нам образ ідеального громадсько-політичного діяча — кандидата на справжнього лідера українського народу й української держави. Таких людей має бути ціла когорта — для змагальності, для очолювання політичних партій і уряду, міністерств і відомств та ін.
У сучасному політикумі таких людей немає. Їх треба шукати в глибинних прошарках суспільства й готувати до публічної громадської і політичної діяльності. А для цього потрібно створювати якісно нові громадські рухи, налагоджувати якісно нову просвіту, створювати україноцентричну систему ЗМІ… Що ми і пропонуємо. Докладніше про це все можна прочитати у збірках моїх статей і нотаток:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 
One thought on “«WHO ARE YOU? | ВИ ХТО?»”