Василь Хара запостив у Фейсбуці цей чудовий портрет генерала Валерія Залужного і написав такий текст (подаю його повністю у підредагованому вигляді):
Ось він — надія України!
Зеленський.
Порошенко.
Тимошенко.
Бойко.
Смешко.
Це — наше жалюгідне минуле! Усі попередники-президенти нічого, що б не казали їхні «фанати», нічого фундаментального, вкрай важливого для становлення держави Україна, не зробили. Всі вони були не гарантами Конституції, а гарантами особистого збагачення.
За всі 32 роки незалежності у нас не було жодного плану соціально-економічного розвідку! ЖОДНОГО! Це тому, що всі наші президенти і уявлення не мали про державне будівництво і державне управління.
Як ми знаємо, всі ці неучі присягали на Конституції і давали клятву на гарантії її виконання.
Давайте подивимось, що не гарантували на практиці наші керманичі.
«Україна є суверенна і незалежна, демократична СОЦІАЛЬНА, правова держава». (Стаття 1)
Ми звикли до цих термінів і не розуміємо їхнього повного значення. Я не буду влаштовувати тут «лікбез» — прочитайте в інтернеті, що вони означають і які їхні ознаки. Зіставте з фактичним станом. Що у нас суверенного і незалежного? Що конкретно зробив кожний президент для цього?! Продавав зброю. Скорочував військо. Довів до банкрутства ракетобудування. Не фінансував військову науку і військові розробки. Хтось здав росії ядерну зброю, стратегічні літаки, крилаті ракети… Перелік нескінченний.
А що там з демократією? Де її основні ознаки?
«Народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Держава відповідає перед людиною за свою діяльністьсть». (Стаття 3) Смішно?!
А що там з правом? Середневіччя!
«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави». (Стаття 3)
«Ніхто не може узурпувати державну владу». (Стаття 5)
Мабуть, окрім президента. Будь-якого.
«Право приватної власності є непорушним»?! (Стаття 41)
Про «СОЦІАЛЬНІСТЬ» держави я вже не кажу.
І так по всіх статтях Конституції.
Пропоную найти 30 хвилин і прочитати всю Конституцію. Якби вона виконувалася хоча б на 30-50%, ми жили б, як у Европі, куди з голою дупою (в зрівнянні з провідними країнами ЕС) ми премось так нагло, що соромно за нашу владу!
А не хоче український народ поставити крапку у свовіллі влади?! Чи будемо і далі терпіти, «любити» свого конкретного президента, спостерігати за деградацією держави, зубожіння населення, збагаченням «слуг народу» (не тільки зелених!), за мародерством в оборонному бюджеті та іншим?! Це ж уже не рік і не два, а 32!
Ось людина, яка не зрадить свій народ і свою землю!
Готуємся до виборів після війни (не дозволимо Зеленському і його 95 кварталу зґвалтувати Конституцію!)
і обираємо майбутнє (зовсім не таке, як у нас!) своїм дітям і онукам!
Слава Україні — тій що є і тій, що буде!
* * *
Щиро і щемно! Цей текст по суті спричинився до двох моїх нотаток.
1.
План соціально-економічного розвитку навіть якби й запропонували названі особи, нічого з того не вийшло б.
В умовах РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬНОГО УСТРОЮ з його «ДИКТАТУРОЮ ПРОЛЕТАРІАТУ» (подумайте, ХТО лізе у владу) та «ДЕМОКРАТИЧНИМ ЦЕНТРАЛІЗМОМ» ніякий суспільно-економічний план не спрацює. СРСР довів це своєю 75-річною практикою, а практика, як сказав один класик, — критерій істини.
Щоб запрацював суспільно-економічний план, потрібні СИСТЕМНІ УСТРОЄВІ ЗМІНИ. Але цю ідею НІХТО не хоче навіть обговорювати. Інтелектуальній еліті наче пороблено.
Що стосується генерала Валерія Залужного. Однозначно: він — геніальний полководець. Але його мілітарні заслуги не є достатнім арґументом на користь того, що він усвідомлює нагальність СИСТЕМНИХ УСТРОЄВИХ ЗМІН і що він має не тільки СТРАТЕҐІЮ ПЕРЕМОГИ У ЦІЙ ВІЙНІ, але й СТРАТЕҐІЮ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА ТРИВАЛУ ПЕРСПЕКТИВУ.
Отож не заважаймо йому робити свою справу. Після перемоги Залужний, можливо, проявить себе і як стратеґ у політиці. А для цього треба підготувати для цього ґрунт — нести в суспільство ідею СИСТЕМНИХ УСТРОЄВИХ ЗМІН, щоб ця ідея заволоділа пасіонарною частиною суспільства.
2.
Дехто із тих, хто читає мої тексти, цікавиться моєю думкою щодо виборів в умовах війни. Я взяв собі час осмислити цю тему і дійшов ось якої думки.
ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА МОЖНА І ТРЕБА ПРОВОДИТИ.
Досвід Міжнародної Асоціації Громадян України, яку я тоді очолював, в орґанізації президентських виборів 1999 року в українському зарубіжжі підказує мені, як це можна зробити в умовах війни та перебування мільйонів біженців з України за кордоном. Тут не місце обговорювати деталі.
На цих виборах українці мають обрати нового президента, оскільки, за прогнозами тямущих людей, другий строк або продовження каденції В. Зеленського може стати набагато гіршим для України, ніж його нинішня каденція.
Що ж стосується ВИБОРІВ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ, то в умовах війни, перебування під окупацією значної території України та переміщення значних мас виборців із своїх округів роблять ці вибори практично неможливими.
Тому каденцію Верховної Ради доведеться продовжити.
На жаль, доведеться мати справу з тим складом, що є, і сподіватися, що робота ВРУ зміниться під впливом нових обставин і нової політики.
В ідеалі — ця Верховна Рада має стати останньою перед скликанням Установчих Зборів, які визначать новий суспільний устрій і форму Парламенту нового типу.
* * *
При цій нагоді нагадаю, що В. Хара поширив мою статтю «ПОРЯТУНОК УКРАЇНИ У НАШИХ РУКАХ» на своїй сторінці в соцмережах із таким коментарем:
«Дійсно! Якщо Зеленський не заплямований нарівні з Єрмаком і його заступниками, якщо він має бажання виправити всі свої довоєнні і сьогоденні помилки, якщо він хоче помʼякшити свою провину і відповідальність, якщо він відповідальна людина і дбає про майбутнє України, він повинен запросити до себе автора цих пропозицій і негайно почати процес спасіння держави. І себе».
Дякую панові Василеві за таку оцінку моєї ідеї. Тут є кілька факторів, які можуть стати на перешкоді.
1. В. Зеленський настільки залежний від А. Єрмака, що йому дуже непросто буде піти навіть на розмову зі мною. Тому він повинен продемонструвати свою готовність до розриву з Єрмаком та іншими людьми із Зе-Команди.
2. Я охоче подивився б В. Зеленському у вічі, але їхати на зустріч з ним до Києва було б безумством. Ця розмова може відбутися наодинці лише в США і під патронатом Білого Дому або Державного департаменту (я не залежний ні від першого, ні від другого). Для цього Зеленському треба буде приїхати до США без Єрмака.
3. Я не хочу повторити помилки мого старшого колеґи професора Богдана Гаврилишина, який був офіційним радником кількох президентів України, але кожен із них до нього не прислухався, відбувався обіцянками або робив усе навпаки.
Отже, Зеленський передусім має погодитися на мої пропозиції, як вони висловлені у моїй статті, і зважитися на їх втілення в життя перед тим, як ми сядемо за стіл для розмови.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 