ТАКТИКА ПРОТИ СТРАТЕҐІЇ?

Діалог із Василем Харою

Василь Хара оприлюднив у соцмережах такий текст (подаю його повністю):

Про майбутнє.

Націю воїнів повинен очолювати
справжній воїн!

Зараз дві команди невдах-президентів ведуть запеклу боротьбу за крісло на Банковій.
Вони оба не виконали своїх обовʼязків, не зробили Україну такою, як того потребує Закони, не реалізували ні єдину статтю Конституції, гарантами якої вони є і були.
Вони руйнували державу, мародерили, пристосовували державні органи під свої особисті потреби, брехали і брешуть народу і досі.
Вони узурпували владу, відібрали її у народа і передали свінарчукам, кононенкам, єрмакам, татаровим.

Їх дії, відносно війни з росією, схожі більш на зраду, чім на супротив. Українська держава вже не належить українцям.

Що робити?!
Обрати Президентом Валерія Федоровича Залужного.

Він УКРАЇНЕЦЬ, воїн, патріот, Людина,
управлінець, інтелектуал, визволитель…
І для констуційних повноважень має
спеціальну освіту — військову і дипломатичну.

Може вже досить обирати кого попало і триматись за своїх «улюблинців», як воша за кожух?!
Наші діти і онуки повинні після Перемоги отримати справжню українську державу, гідної їх батька і дідам — великим воїнам світу.

Залужний — наш президент!
Крадіїв і руйнівників держави — на звалище історії!

В принципі погоджуючись із думкою В. Хари, я, однак, маю деякі сумніви щодо його пропозиції, і тому в коментарях до його запису я написав:

Я не радив би так наполегливо просувати цю ідею в суспільство.

По-перше, це може зашкодити В. Залужному як головнокомандувачу ЗСУ (ви знаєте, що Володимир Зеленський хотів би замінити його на цій посаді).

По-друге, я не певний, що Залужний може бути ефективним за межами своєї військової компетентності: військові люди рідко стають мудрими політиками.

По-третє, Залужний — майстер у плануванні воєнних операцій, але, схоже, не вельми сильний (а може й слабкий) у роботі з кадрами, яка належить виключно до його повноважень (культура й вихованість офіцерського складу, взаємини між офіцерами й солдатами та ін. — надто багато скарг і нарікань виливається в соцмережі).

Реакція пана Хари на мій коментар була такою:

Дайте свою пропозицію.
А щодо компетентності — він може бути гірше Зеленського чи Порошенка?!

Відповідаю В. Харі:

Мої пропозиції висловлені в моїх статтях.
Там я і про компетентність Порошенка та Зеленського не раз писав.
Зіставлення з ними Залужного просто безпідставне. Аби лише зіставляти?

Ви шукаєте, на кого поставити на наступних виборах? Радянський суспільний устрій зʼїсть будь-кого, якщо людина не має стратегічного бачення перспектив розвитку України і не усвідомлює нагальності системних УСТРОЄВИХ змін.

Ми готові допомогти харизматичному україноцентричному політику у цій справі. Можна було б попрацювати і з Залужним, але, повторюю, він зараз має зосереджуватися на перемозі у війні, яку Росія прийшла в Україну. А Україні потрібна повна і остаточна перемога — капітуляція і розпад РФ.

Така відповідь не сподобалася панові Василеві, і він мене засипав запитаннями:

Якось надто загальна ваша відповідь.
Стефанчук, Єрмак, Зеленський готують вибори.
Незаконні. Але що для них закон?!
І що?!
І хто це «ми», які готові допомагати Залужному?!
Ви ж казали, що у вас нікого немає.
І кому ви вже допомогли?! Є результати?!
Чи не на часі?!
Чекаємо перемоги?!

Я не люблю відповідати на такі емоційні зриви, і тому відповів В. Харі так:

Пане Василю, ви засипали мене емоційними запитаннями, на які немає навіть сенсу відповідати.

Натомість скажу ось що. Не так давно ви нахвалювали мене за якийсь конкретний текст, у якому я у стислому вигляді виклав свою концепцію. Дякую вам за це!

Шкода, що ви не завдали собі клопоту прочитати більше, бодай переглянути збірки моїх статей, у яких є відповіді й на оці ваші емоційні запитання. Почитайте!

Найкращим способом нашої допомоги Україні була б і ваша реальна участь у просуванні цих ідей в українському суспільстві.

Тому повторюся ще раз: без усвідомлення суспільством (і вами в тому числі) нагальності УСТРОЄВИХ ЗМІН обговорення конкретних кандидатур на посаду президента залишиться обговоренням кандидатів на посаду першого секретаря ЦК КПУ, який десятки років сидів на Орджонікідзе, 11 (тепер Банкова, 11) і який тепер називається президентом, хоч за своєю суттю залишається першим секретарем ЦК, який усім керує, але ні за що не відповідає, і якому доля України до лампочки.

І як же на це реагує Василь Хара? А ось як:

Ваш менторський тон мені не дуже подобається.
Те, що ви проповідуєте — цікаве. Але то завтра. А може і ніколи. А сьогодні складається така ситуація, яка потребує негайної реакції. Ви ж не на лекції, а в житті. Хоча дуже далеко від сьогодення України і можете не розуміти ризиків. Ви, як вчений, повинні мати не тільки стратегічні цілі, а і тактичні. Ви ж вже не один рік пропагуєте своє бачення по трансформації України, але ж поки, окрім вас самих, ніхто не займається цими питаннями.
Треба подивитись реально на життя держави.

* * *

Бачите, як людям професори не подобаються?

Ага, якщо стратеґія не спрацьовує, то краще про неї й не думати — давайте відкладемо її на майбутнє, а тим часом продовжимо діяти тактичними методами, бо треба тут і тепер «рятувати ситуацію». Дарма, що тактика — складова стратеґії, і тому тактичні дії будуть звичайнісінькими ситуативними заходами, якими українське суспільство від часу розпаду СРСР і будує незалежну Україну.

Дуже прикро мені, що українці за тридцять з лишком років незалежності України й повсякчасного наступання на граблі ніяк не можуть усвідомити доволі просту істину, яка випливає з усієї історії СРСР та УРСР у його складі.

Про згаданий вище звʼязок інституту президента України з ЦК КПУ на чолі з першим секретарем 2019 року я писав у статті «Ґенерал і президентство», аналізуючи президентську програму Ігоря Смешка. У тій статті було вказано, чому так сталося і чому британський військовий експерт (полковник) це зауважив, а генерал-полковник і доктор наук Смешко — ні.

Ще більше відповідей на запитання В. Хари можна знайти у моїй статті «Суверенна Україна: досвід і перспективи» (посилання нижче), в якій показано, чому всі президенти України не мали успіху у спробах ситуативних реформ, навіть якщо вони йшли на президентство з благими намірами (як, наприклад, Віктор Ющенко) — Система підминала їх під себе.

СУВЕРЕННА УКРАЇНА: ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ

Он скільки змін наобіцяв Володимир Зеленський у своїй президентській програмі, зокрема — й щодо подолання корупції, але Система зробила його ще більшим корупціонером, ніж його попередники.

ВЛАДІМІР ЗЄЛЄНСКІЙ І ПЕРСПЕКТИВИ «ОБНУЛЮВАННЯ» ТА «ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ»

ПРОГРАНІ ВИБОРИ ЯК ОСТАННІЙ УРОК ДЛЯ УКРАЇНИ

Василь Хара та й багато хто ще дуже хочуть бачити на посаді президента Валерія Залужного. Тут і тепер. Вони готові зняти його — ефективного головнокомандувача й начальника Генерального Штабу ЗСУ — з найвідповідальнішої на сьогодні ділянки й посадити на Банковій в кабінет президента (секретаря ЦК КПУ), який усе контролює, але ні за що не відповідає. І вони не розуміють, що ця посада згубить їм Залужного, яким чесним, порядним і патріотичним він не був би.

На посаду президента має прийти особа україноцентрична, з виразною візією стратеґії розвитку України на тривалу перспективу і фанатично налаштована на ініціювання системних устроєвих змін.

Я не певний, що Залужний готовий до цього: він ніде жодним словом не проявив себе як прибічника ідеї системних устроєвих змін — заміни радянського авторитарно-тоталітарного суспільного устрою якісно новим суспільним ладом, заснованим на українських національних традиціях і звичаях.

Це — особливо важка місія, якщо враховувати те, як наполегливо й енерґійно Україні навʼязують західні ліберальні цінності, від яких водночас відгонить ще й душком «русского міра».

«П’ЯТА КОЛОНА», «П’ЯТА ХВИЛЯ» «П’ЯТИЙ ПРОЕКТ»…

ВЕДМЕЖА ПОСЛУГА УКРАЇНСЬКІЙ СПРАВІ

Дуже сумно усе це усвідомлювати. Але факт є факт. Українці живуть виключно сьогоднішнім днем — не хочуть думати, не хочуть навіть обговорювати засадничі речі, від яких цілковито залежить доля України, українського народу в цілому і кожного з них зокрема.

29 жовтня 2023 р.