Олександр Полянський, обличчя якого ви бачите на фото, явився на мою стрічку в соцмережах з голосною заявою про те, що він ініціює створення праволіберальної політичної партії.»Сильна заможна Україна». Розлогий текст з описом проекту висить пришпилений на чільному місці його сторінки. Пересипаний загальниками й численними граматичними помилками, які свідчать про невисокий рівень освіти й культури, текст практично не дає уявлення про проект, ідею якого Полянський активно просуває в суспільство.
Кілька разів у коментарях до записів О. Полянського я прямим текстом висловив йому своє критичне і скептичне ставлення до проекту, і передусім — до його назви. Молодик не образився й не огризнувся на критику. Ну, а потім Полянський досить настирливо почав запрошувати мене приєднатися до його проекту «Сильна заможна Україна». Я відповів йому текстом, який подаю нижче:
* * *
Вітаю вас! Я відкритий до спілкування — на моїх умовах.
У збірках моїх статей у тезах викладена єдина на даний час україноцентрична концепція перспектив розвитку (стратеґія) України на тривалу (50+ років) перспективу.
Це — результат півстолітніх роздумів і обговорень з однодумцями, а також осмислення помилок, зроблених за десятиліття боротьби за незалежність і за роки незалежності України.
У цих статтях висунуто й рекомендації, з чого і як годилося б починати. Суть цих рекомендацій зводиться до таких організаційних заходів:
1. Створення просвітницького Руху за українізацію України.
2. Створення україноцентричної сисиеми ЗМІ.
3. Створення Всеукраїнського козацького руху для відродження національних традицій і звичаїв, оскільки козацька домінанта української ментальності дає змогу саме козацтву стати становим хребтом українського суспільства.
4. Створення Руху світового українства, який обʼєднає зусилля українців в Україні, на етнічних українських землях за межами України (в Росії, Бєларусі, Польщі, Словаччині, Румунії, Молдові) та української діаспори в потужну рушійну силу системних устроєвих змін в Україні. (Від січня 2022 року я є головою Оргкомітету цього Руху).
5. Створення Фронту системних устроєвих змін, який обʼєднає названі вище Рухи та інші організації в єдину потугу.
У надрах цього Фронту мають виникнути дві—три україноцентричні ідеологічні політичні партії правого, центристського й лівого спрямування, лідерство будь-якої (БУДЬ-ЯКОЇ!) з них у державному будівництві буде україноцентричним і позитивно конструктивним, а їхня змагальність відображатиме інтереси різних сегментів чи шарів українського суспільства.
Лідери цих партій стануть претендентами на посаду президента України, і перемога будь-якого з них піде на благо України.
Названі партії випрацюють кожна своє бачення української національної ідеї, концепції суспільного устрою, концепції політичної системи, концепції способу урядування, організують випрацювання варіантів Конституції України та ін.
Ці партії, прийшовши до влади, ініціюють скликання Установчих Зборів, на яких буде вибрано суспільний лад/устрій, ухвалена відповідна Конституція й оголошено вибори нового президента чи гетьмана, нового парламенту, формування нового уряду й т.ін.
У моїх статтях розписано, скільки часу на що треба, щоб успішно пройти етапи за сприятливих і несприятливих умов.
Упродовж десятків років незалежності я запрошував, закликав, благав, волав до інтелектуальної еліти України до співпраці над деталізацією відповідних проектів і програм. У деяких із моїх збірок є розгорнуті плани-проспекти збірок статей і колективних монографій з поглибленням і деталізацією того, що у мене викладено у тезах.
Як базові для подальшої роботи були засновані:
Український Університет — мозковий центр для наукових досліджень та налагодження освітньої й просвітницької діяльності;
Український Університетський Клуб — мозковий центр для обговорення й випрацювання ідей і концепцій;
Українська Світова Інформаційна Мережа — для консолідації україноцентричних ЗМІ та блогів і як стартовий майданчик для творення україноцентричної системи ЗМІ;
Журнал «Україна» — для публікації концептуальних статей. У перспективі поряд з ним має постати й «Журнал Українського Університету» для публікації суто наукових праць;
Міжнародна Фундація Лідерства — мозковий центр для підготовки україноцентричних лідерів нового типу та ін.
Напрацьовані нами ідеї й концепти окремі активісти й політики розтягують по частинах (крадуть, плагіатать та ін.), по суті дискредитуючи або знищуючи напрацьоване нами.
Цими днями здійснено чергову гакерську атаку на сайт журналу «Україна».
Наші «друзі» зруйнували десятки наших тематичних сторінок і груп у соцмережах.
Попри все ми продовжуємо роботу, розраховуємо на те, що хтось приєднається до нас, підставить своє плече, і ми підемо далі, нарощуючи потугу.
Хочете співпрацювати? Ласкаво прошу! Але для цього треба продемонструвати бажання і готовність до співпраці, прийняти відповідні «правила гри» і т.ін. Ми жорстко відбираємо людей і перевіряємо background, щоб у наші структури не проникли шкідники, нещирі й непорядні люди.
Дякую за увагу й розуміння!
* * *
Звісно, О. Полянський не пішов на співпрацю з нами на таких умовах. Натомість він взявся у коментарях та приватному обміні повідомленнями закидати мені, що в нашій концепції немає конкретики, що вона застаріла, бо світ тепер динамічний і т.ін. «Запропонуйте конкретніше і краще», — відповів йому я.
Тим часом Полянський продовжував і продовжує виливати у стрічку потоки записів або з тими з загальниками, або з різного роду розважально-пізнавального змісту про якісь там досягнення різних зарубіжних країн або їхніх видатних діячів.
Я зрозумів, що або за Полянським стоїть група людей, які плодять для нього тексти (я почав навіть здогадуватися, яка саме), або ж молодик банально списує свої тексти з дуже простих і доступних широкому колу читачів джерел. Я вже навіть почав здогадуватися, що там стоїть у Полянського за спиною (можливо, мої здогади й підставні), як наш герой спалився сам.
Останній запис Полянського, який зʼявився у моїй стрічці, був присвячений тому, як «збудувати нову Державу» та… «американській мрії». Я розреготався відповідним смайликом (він зберігся під постом Олександра — див. скрін) і написав у коментарях щось на кштплт «О, та ви просто списуєте з Вікіпедії». Цей мій комент, звісно, не зберігся, оскільки пійманий за руку Полянський тут же заблокувався від мене.
Отак я втратив можливість відстежувати за ходом подій, продукованих засновником праволіберальної партії «Сильна заможна Україна». Такий поворот, очевидно, можна пояснити або тим, що Полянський боїться бути викритим, або ж у процес втрутилися його куратор(и).
Така-от цікава історія.
Тим часом кількість послідовників прожекту О. Полянського наближається до 5 (пʼяти) тисяч, та й сам Полянський слідує майже за півторатисячним натовпом людей. Говорити про якість аудиторії нашого героя не доводиться: деякі із записів Полянського привертають увагу коментаторів, і він хоче, щоб його «одкровення» читали та обговорювали якомога більше людей. Але, судячи з тих же коментарів, захоплення коментаторів ідеєю нашого героя практично залишається незмінним.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 