У КОМЕНТАРЯХ МЕНІ ПРОЧИТАЛИ ЦІЛУ ЛЕКЦІЮ

Відповідь на коментар Тамари Нестеренко

Два дні тому поетеса й моя землячка з Лебединщини Ніна Виноградська опублікувала запис, який спричинився до шаленого обговорення і в коментарях до якого я подав посилання на одну з добірок на цю тему, опубліковану на сайті УСІМ.

На мене насипалася Тамара Нестеренко з цілою лекцією, яку я подаю тут у повному обсязі як є, тобто без редакторського втручання:

«Volodymyr Ivanenko, Вам краще взяти прізвище Іванов ! Воно буде більше відповідати вашій суті. Навіщо ви різні брехні розповсюджуєте ? Щось не видно, щоб ви так таврували шуХричів, бойків та ін. опзжопників, які захищають російську і самі – в час війни з московією !!!!- розмовляють російською ! То ви того не бачите ? Чи ви самі їх і обирали ? Так росіяни знову будуть кричати , що їх ” прітєсняют” !?! І доки ??? Так нагадати вам, що нас оці дикі варвари вже четверте століття знищують саме за те, що ми говоримо українською ! На десять років був відправлений на заслання Т.Шевченко ! У 20-х роках був вбитий НКВДистом у своєму ж будинку композитор Микола Леонтович ! В 30 -х роках більшовики зібрали всіх кобзарів та бандуристів нібито на з’їзд і всіх розстріляли в Козачій Лопані , разом з малими хлопчиками – поводирями ! В 37 -му вся українська еліта була розстріляна в Сандармосі : десятки письменників, керівник театру “Березіль” Лесь Курбас, громадські діячі, діячі культури і т.д. Лише за три дні там було розстріляно 1111 чоловік. Ви цього не знали !?! В 60-х українських патріотів кидали у психушки, частину – в концтабори… Аллу Горську кгбісти зарубали сокирою, а цей злочин переклали на іншу людину, яку потім кинули під потяг… Знищують українського поета Василя Симоненка, а через десяток років – вбивають іншого поета – Василя Стуса… Те саме роблять з іншими патріотами. Знищують нашу музичну культуру, спочатку вбивши Володимира Івасюка, а ще через десяток років вбивають іншого композитора – Ігора Білозіра… Саме пісні цих композиторів співають не лише в Україні, але й далеко за її межами…А тепер скажіть мені : кого з таких же особистостей, лише росіян, теж колись вбили ??? Так хто кого ” прітєснял” ??? І доки ми будемо терпіти оте приниження ? В час війни в наших окопах звучить язик ворога , і не зрозуміло – хто то є ? А ви знаєте, скільки вже трагедій було з цього приводу ? Хтось там суне до окопу… Хлопці запитують російською : кто там ? У відповідь чують : пацани, да ми сваі ! А потім в окоп до наших летить граната , і все – 4 – 5 трупів… А яке страшне, коли лежить наш поранений і тут чує поблизу російську мову… Звідки він знає, ХТО до нього наближається , свої чи вороги !?! Вам це ніяк не дійде ??? Так підіть туди й самі переконаєтесь ! А якби я була російськомовною, то за день би викинула її з голови й нікому не говорила, що я з племені отих диких варварів, які вбивають українців. Але, на жаль, для багатьох росіян навіть бомби на голову не поміняли їхній світогляд, бо менталітет навіть розпеченим залізом не випалить. І якщо це не змінити зараз, то потім буде вже пізно ! Так питання: якщо росіяни так люблять російську і взагалі, все російське, то чому живуть тут, де ненавидять все українське ??? Хіба не легше виїхати на ” історічєскую родіну” , де поховані їхні прадіди !?! А ви в курсі, що більшість росіян завезені до на в 33-му на місце знищених голодомором українців ? Дослідники та історики називають такі цифри : від десяти до чотирнадцяти мільйонів. Як вам така цифра !?! А Росія та ще одна держава, причетна до цього злочину, якраз і не визнали голодомору геноцидом українського народу. Так ви особисто на чиєму боці і на чий млин ллєте воду !?! Від року прибуття сюди росіян вже пройшло 90 років, виросло вже чотири покоління і підростає п’яте, то невже за майже століття не можна було хоча б дітям та онукам вивчити мову держави, яка тебе годує хлібом ??? Або вже за 30 років незалежності, коли ми відійшли від росії… Чому ж тоді всі ті, в кого не такі ” чєлюсті”, не виїхали на родниє орясіни !?! Проте вони весь цей час нас ображали, глузували, називали ” сєло” всіх україномовних… То це нормально ! Я тут вам могла ще десятки прикладів навести, коли студенти, наші колишні учні, приходили до школи й розповідали, як над ними знущаються такі ж студенти, лише російськомовні, вважаючи наших якимось ” вторим сортом”… Зате на Росії були зовсім інші правила : українські чоловіки, які їздили в 2000-х туди на заробітки, переходили на російську, лиш вийшовши там з потяга, щоб ” не світитися”, бо там до українців було зовсім інше ставлення, ніж у нас до росіян…Ви й цього не знали !?! Вчіть історію і цікавтеся такими моментами, і буде вам щастя ?»

У своїй відповіді на цей коментар я написав:

«Дякую вам за таку розлогу історичну (й істеричну) лекцію, землячко! Ну, й окремо — за пораду змінити прізвище.

Шкода, що ви не маєте жодного уявлення про мою творчість і моє життя. Загляньте в енциклопедію Сумщини.

Запрошую також навідатися на мій сайт — www.volodymyrivanenko.com.

PS. Цікаво, що на сторінці Тамари Нестеренко немає жодного оригінального запису. Жодного!»

Поцікавився я, звичайно, й особистістю Тамари Нестеренко. Виявилася вона вчителькою української мови та літератури з дипломом Сумського державного педагогічного інституту імені А. Макаренка (1980 року випуску). Зараз, очевидно, вже на пенсії.

Можна було б розповісти цій емоційно наснаженій учительці, що я — не зовсім не той, за кого вона мене приймає, що саме за україноцентричні погляди ще з підліткового віку у менеина хвості сиділи кадебісти, що мене не раз і не два за це ж виживали з роботи і що доля просто дивом уберегла мене від «психушки» та таборів, якими не раз мені погрожували… Але ж чи зрозуміє це людина з такою гарячою головою?

Із розхристаного, з численними фактичними й мовними помилками коментаря пані Нестеренко можна зрозуміти, що вона ніколи не читала хоча б тих моїх публікацій, які розміщені на моїй ФБ сторінці (це ж можна було зробити перед тим, як сідати строчити свій коментар-лекцію), а тим більше не заглядала на афілійовані зі мною сайти, не кажучи вже про ознайомлення з моєю концепцією українізації, трансформаційної місії українського козацтва, системних устроєвих змін для України та ін.

З того, як люди типу учительки Т. Нестеренко сприймають і розуміють такі явища, як Ірина Фаріон, можна зробити невтішний висновок про стан саме того прошарку українського суспільства, якому з гарячим серцем і холодним розумом годилося б займатися україноцентничним просвітництвом і піднесенням рівня національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) своїх співвітчизників. Але ж ні — їх гарячі голови остудити практично неможливо, і це викликає велику тривогу за майбутнє України.

Очевидно, розлогий коментар Т. Нестеренко заслуговує того, щоб його проаналізувати й подивитися, яка каша в головах наших учителів української мови та літератури, а відтак і замислитися, що і як варто було б зробити, щоб допомогти вчителям цього профілю навести порядок у своїй свідомості й піднятися до того рівня, який дозволить їм стати авангардом українізації України.

12 жовтня 2023 р.