МОМЕНТ ІСТИНИ

Подані нижче нотатки — післямова до текстів Олександра Новохатського та Ірини Магрицької, опублікованих на сайті Української Світової Інформаційної Мережі. Оскільки мій текст має самостійне значення, викладаю його тут для тих, хто стежить за моїми публікаціями.

МОМЕНТ ІСТИНИ

* * *

Мають рацію і Олександр Новохатський, і Ірина Магрицька. Вони, однак, лише констатують факти, але не роблять висновки, не вказують на причини і не визначають перспектив і можливостей виходу із ситуації, що склалася в Україні і з Україною.

Задамо собі запитання: чому не ті люди опинилися у владі в Україні й вирішують долю України від імені її громадян? Відповідь проста і лежить на поверхні: тому, що українське суспільство пасивне (можна навіть сказати — абсолютно пасивне), і проблема в тому, що загальний рівень його національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) стремить до нуля.

Люди, яким вигідний такий стан суспільства, обʼєдналися у так звану «політичну еліту», маніпулюють інфантильним суспільством і фактично узурпували владу.

Інтелектуальна еліта, яка могла б і мала б виправити ситуацію й підняти рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності), залишається радянською інтелігенцією, засадничо залежною від «політичної еліти», абсолютно не дбає про освіту й просвіту українського суспільства.

Власне, тому ніхто з цієї еліти (включно з авторами поданих вище текстів) не хоче й, мабуть, не може навіть обговорювати україноцентричні концепції системних устроєвих змін для України, а тим більше — продукувати їх.

Державна система освіти України по суті збанкрутувала. Просвітницькі товариства «Просвіта» (Павло Мовчан) й «Знання» (Василь Кремень), які мали б бути незалежними суспільними інститутами і які мали б узяти на себе те, чого не робить держава («завдяки» «політичній еліті»), виявилися такими ж банкрутами, як і державна система освіти.

Біда ж у тому, що очільники і «Просвіти», і «Знання» були й залишаються плоттю від плоті чи не найпроблемнішої верстви українського суспільства — інтелектуальної еліти України, яку й українською важко назвати.

Не хотілося б виходити на сумний висновок, але ніде правди діти: в обставинах, які складаються і в самій Україні і з самою Україною в світі, українці й Україна приречені. І враждувати через це треба не стільки на тих, хто хочуть нас знищити, а на самих себе.

Не хочемо пробуджуватися, прозрівати й братися до діла? Ну, тоді, значить, треба змиритися з обставинами й смиренно іти на убій або віддаватися на милість ворогів.