Відсторонений погляд на Товариство «Просвіта»
«Товариство ”Просвіта” на 155-ліття зібрало широку громаду однодумців у Національному музеї літератури України. У драматичний, переступний час триває щоденна робота багатьох, багатьох просвітян для нашої культури. Сил і добра — літа за літами, а роботи вистачить на всіх…» — пише Дмитро Чистяк у соцмережах, подаючи знімки із заходу. Подібний запис був і на сторінці Михайла Наєнка, який і спонукав мене на ці нотатки:
Я не плутав би «Просвіту», якій 155 років і яка підготувала національно-визвольні змагання першої чверті ХХ століття, з »Просвітою», яка виникла наприкінці 1980-х років, позиціонуючи себе як реінкарнацію тієї «Просвіти», і яка наприкінці ХХ і на початку ХХІ століття не тільки не примножила, але практично занедбала напрацювання тієї «Просвіти»…
Було б добре, якби хтось, маючи доступ до архівів, уклав зіставну таблицю зробленого першою та другою «Просвітами» за роки їхнього існування, зокрема:
— скільки назв україномовних книжок було видано;
— скільки безкоштовних курсів української мови було організовано;
— яку кількість населення було українізовано і т.ін.
Більше тут:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
* * *
У такому вигляді мій коментар до події із посиланням на запис М. Наєнка був оприлюднений на моїй сторінці в ФБ. Професорові Наєнку це не сподобалося. Він не став вступати зі мною в суперечку і видалив свій запис, щоб вийти із гри, заодно й відтеґавшись. Це його право продемонструвати свою незгоду зі мною у такий спосіб, і тепер мій запис має такий вигляд:
Прикметно, що на мій запис ніяк не зреагував голова Товариства «Просвіта» Павло Мовчан, якого я також затегав, завдяки чому мій запис можна знайти і на Павловій сторінці.
Скільки я не стараюся спровокувати дискусію про ефективність Товариства «Просвіта», очолюваного Павлом Мовчаном упродовж тридцяти з лишком років, нічого не виходить. Мовчить Мовчан, мовчать «просвітяни», серед яких є й добре знайомі мені особисто люди, які навіть входять до складу правління «Просвіти».
Звичайно, мовчання можна сприймати як знак згоди з тим, що я пишу про бездіяльність «Просвіти» у царині українізації України. Але чим можна пояснити таку вперту мовчанку. «Ніхто не гавкне, не лайне…» Це якраз і тривожить.
При цій нагоді ще раз нагадаю, що ще на початку 1990-х років у частини членів «Просвіти» росло невдоволення тодішньою бездіяльністю товариства. До мене приходила ціла делегація від цієї групи людей, яка пропонувала мені балотуватися на голову «Просвіти» замість П. Мовчана.
Я відмовився прийняти пропозицію, мотивуючи свою відмову тим, що Павло належить до моїх давніх (на той час — чверть століття) друзів, і я не вважаю етичним складати йому конкуренцію. До того ж, я був щиро переконаний, що «Просвіта» проходить етап становлення і що Мовчан спрацюється з товариством.
З відстані часу я тепер бачу, що товариство так і не спромоглося відновити традиції і актуалізувати досвід старої «Просвіти», хоч і вважає себе правонаступником. Очевидно також, що Павло Мовчан не справився із своїми обовʼязками як голова товариства.
Прикро, що такий стан речей влаштовує членів правління й напевно — більшість членів товариства. Людям байдуже, що від такої діяльності страждає справа.
* * *
Щось подібне твориться і з іншою просвітницькою орґанізацією — товариством «Знання». Його інертність, бездіяльність в українській справі, щоправда, можна пояснити.
Товариство «Знання України» (така його повна офіційна назва є уламком всесоюзного товариства «Знання», який дістався Україні після розпаду СРСР.
Отже, товариство «Знання» було сформоване в умовах авторитарно-тоталітарного радянського суспільного устрою як один із інструментів адміністративно-командного впливу компартійно-радянської влади на суспільство. Інакше кажучи, воно виконувало просвітницькі функції за вказівками згори, як і університети марксизму-ленінізму.
Товариство «Знання» зберегло не тільки радянські традиції просвітництва, а й залишається керованим компартійною номенклатурою — його упродовж десятиліть очолює компартійний функціонер високого рангу Василь Кремень, колишній завідував сектору ЦК КПРС.
Складається враження, що й голова товариства «Просвіта» П. Мовчан залишається вірним тій же традиції.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 