СТЕНОҐРАФІЯ

Нотатки з приводу скоропису

Поданий нижче текст уже був опублікований, коли Ґуґл допоміг мені знайти те, що я вважав уже втраченим назавжди. Тому доповнюю написане раніше уточненнями й новими фактами. А ще скажу, що інтерес до стеноґрафії у мене виник ще в шкільні роки, і я починав вивчати її самотужки, виписавши поштою самовчитель.

Писав щойно свій коментар до запису Валерія Кикотя, поширеного Анатолієм Матвійчуком, у якому йшлося про документування монологу в часи, коли ще не існувало ні аудіозапису, ні тим більше відеозапису… Портативні пристрої для відеозапису зʼявилися лише в останні десятиліття. Портативні пристрої для аудіозапису появилися не набагато раніше…

Що існувало раніше, так це — стеноґрафія. Це був винахід 18–19-го ст. (див.: Стенографія — Вікіпедія —https://uk.wikipedia.org/wiki/Стенографія).

Вам буде цікаво знати, що в роки мого навчання на факультеті журналістики МДУ стеноґрафія була одним із нормативних курсів для майбутніх журналістів, яку викладали на першому курсі, який завершувався заліком.

Мені стеноґрафію викладав уже старенький на той час (років 65–70) викладач на імʼя Алєксандр Ґуставовіч Ґільдебранд. Це був справді цікавий і практично важливий курс. Багато з моїх однокурсників опанували стеноґрафію достатньо для того, щоб записувати лекції викладачів.

Я також досить добре опанував стеноґрафію і записував лекції або частини лекцій. Але дуже скоро відмовився від стеноґрафування, і ось чому.

Особливість стеноґрафії така, що застеноґрамовані тексти треба розшифровувати практично негайно після стеноґрафування. Згодом мені не раз доводилося спостерігати за роботою професійних стеноґрафів, які записували виступи на зʼїздах і конференціях. Вони працювали групами, які змінювали одна одну біля президії заходу. Ті, що відходили «за куліси», сідали за друкарські машинки і тут же розшифровували зроблені стеноґрами.

Я переконався на власному досвіді, що якщо стеноґраму не розшифруєш негайно (хоча б того ж дня), з часом прочитати її просто неможливо. Тому в подальшому використовував її лише частково з використанням тих елементів, які можна було прочитати з перебігом певного часу. Ну, а потім і від цього відмовився.

На факультеті журналістики Київського університету, куди я прийшов на викладацьку роботу через чотири роки після закінчення свого навчання, стеноґрафію, здається не викладали. Не знаю, чи її там викладали взагалі.

Якщо хтось був причетний до стеноґрафування або мав нагоду спостерігати за стеноґрафами, поділіться, будь ласка, своїм досвідом чи враженнями.

* * *

Не виключаю, що біля Чарлза Дарвіна, який помирав, міг знаходитися стеноґраф. Але в такому разі важливо посилатися на документальне джерело.