ДВІ ДУМКИ ПРО ПОДОЛАННЯ МОРОКУ

Моя реакція на думку філософа Сергія Чаплиґіна

На моїй стрічці у соцмережах випав запис Сергія Чиплиґіна, чиї тексти завжди привертають мою увагу. Я з інтересом читаю їх. Мені подобається ерудиція мого молодшого колеги, його доладно сказане слово, хоч він і не журналіст чи письменник. Він підштовхує до роздумів. З ним цікаво посперечатися. Шкода тільки, що, як і більшість нинішніх інтелектуалів, він неконтактний, занурений у себе, бо ж філософ, та в близьке оточення, яке для нього комфортне. Отже, нижче — запис С. Чаплиґіна, а за ним — і мій текст.

* * *

Вітаю всіх. Ми подолали морок.

Сьогодні о 05:27 відбулося зимове сонцестояння.

У слов’ян свято зимового сонцестояння називалося Колядою, германців – Великим Юлом, римлян – Sol Invictus…

Це була сама абсолютна форма серед усіх сакральних свят.

Чому? Бо в цей день відбувається зміна напрямку руху сонця від спуску до підйому.

Уявіть собі.
У самій середині ночі, при повній перемозі пітьми, якимось загадковим чином виникає таємниче, незрозуміле сакральне явище – не з самого світла, а десь з поза меж світла, з-за останньої межі буття виникає імпульс, який знову підіймає сонце до гори.
Ще не видно самого цього імпульсу, ще не з’явилися перші проблиски весняного сонця, проте носії священного вогню, предки історичних аріїв, що зберігають світло сонця в своїх святилищах, вже знають, що ця магічна мить настала, що трансцендентна причина не залишила світ у темряві, і народження Нового світла вже святкується всім світом!

P.S. Мені дні зимового сонцестояння представляються одними з найважливіших в році.

P.P.S. І взагалі-то Новий Рік мав би починатися не 1 січня, а саме сьогодні.

Сергій Чаплиґін

* * *

БУДУ 230-м, ХТО ПОШИРИВ ЗАЛУЧЕНИЙ ЗАПИС

Не маю можливості написати свій текст, хоч мені є що сказати і на розвиток сказаного, а в чомусь і посперечатися. Хай побуде цей запис тут — я неодмінно повернуся до нього.

Особливо мене зачепила теза «Ми пододали морок». Якби ж то! На жаль, навпаки — ми впали у гнітючий морок і не збираємося вибиратися з нього.

Пресконференція В. Зеленського — свідчення цього. Як і обговорення її, що продовжується.

Криза в українському суспільстві, в українському зарубіжжі, отже — в усьому світовому українстві — ще один знак нашого занурення в непроглядну пітьму.

Моя остання стаття «Мене закликають “не зневажати Україну”» — також є свідченням, бо саме через цей же морок вона не може пробитися до читачів,

Отже, ми не подолали морок, а от морок долає нас. Треба щось робити, щоб скоріше пробитися до Світла і щоб за допомогою цього Світла ми таки подолали цей морок, прокинулися, прозріли, набралися сили, орґанізувалися й перемогли.

* * *

На цьому поки що й зупинюся…