«БʼЮТЬ НЕ ПО ПАСПОРТУ, А ПО МОРДІ»

Чи допоможе графа у паспорті українцям бути високосвідомими й відповідальними громадянами

В Україні не перестають мусувати тему повернення в паспорти громадян України графи «національність». Одним із промоутерів цієї ідеї є агроном-дослідник з горохівництва Олександр Орел із міста Сквира на Київщині. Ми опублікували на сайті УСІМ його черговий пост у соцмережах без редакторського втручання — в авторській редакції, тобто з усіма граматичними й пунктуаційними помилками, а я відгукнувся на нього своїм текстом.

Історично Російська імперія структурувалася за реліґійною ознакою — православні, мусульмани, юдеї та інші. Більшовики-атеїсти вигадали графу національність у паспортах не так для того, щоб православні малороси усвідомили себе українцями, а щоб представників деяких інших віросповідань, які не додержували своїх етнічних реліґійних традицій леґалізувати як русскіх, украінцев чи бєларусов…

Паспорт є документом, який засвідчує громадянську приналежність особи. Так заведено в усіх цивілізованих країнах світу. Отож повернення графи «національність» у паспорти громадян незалежної України можна розглядати як один із способів затримання радянської державної традиції. А їхні ініціатори по суті проявляють себе як формалістів, але аж ніяк не національно високосвідомих і громадянськи зрілих/відповідальних особистостей.

Я вже не раз писав, що можна й на лобі написати (майстри татуювання вам у поміч!) «українець», але залишатися малоросом, украінцем, ба навіть «какаяразніца» чи «якарізниця»… Інакше кажучи, можна формально, за паспортом, бути українцем, а в реальному прояві — ганьбою України, українства й української справи.

Разом з тим, з історії й повсякденного життя можна навести приклади справжніх українців, хоч формально вони етнічними українцями й не були. Ось приклади з історії: кримський татарин Агатангел Кримський, чех Вʼячеслав Петр, єврейка Олена Курило, австрієць Вільгельм фон Габсбург (Василь Вишиваний), росіянин Дмитро Донцов… Ось приклади з мого життя: єврей Абрам Кацнельсон, росіянин Геннадій Коновалов, ірландка Наталя Гавдяк…

І от комусь нарегло повернути графу національність в українські паспорти. Але ж, як відомо, «бʼють не по паспорту, а морді».

Згадані вище українці неукраїнської крові підказують нам, що українськість визначається не ярликом, не записом у паспорті, не татуюванням на лобі, а менталітетом, який формується або визначається умовами родинного виховання та/або освіти й просвіти в умовах відповідної культури, традицій і звичаїв та ін.

Відтак виникає запитання, що робити для того, щоб у масі своїй українці — незалежно від їхнього етнічного походження — були українцями з високим рівнем української національної свідомості й громадянської зрілості/відповідальності: (1) відновлювати графу «національність» у паспорті чи (2) таки трансформувати свідомість і формувати ментальність громадян України на основі української культури, українських національних традицій і звичаїв?

Я особисто вибираю друге. І тому замість боротьби за повернення в паспорт громадянина незалежної України графи «національність» із паспорта СРСР, я ратую й активно просуваю в українське суспільство концепцію системних устроєвих змін для України, яка включає в себе:

— українізацію України через сутнісну українізацію освіти й просвіти задля трансформації свідомості громадян України;

— створення україноцентричної системи засобів масової інформації (ЗМІ) задля формування українського інформаційного простору, захисту й зміцнення інформаційного суверенітету України як інструменту формування й вираження громадської думки;

— відновлення та актуалізацію українських національних традицій і звичаїв через відродження українського козацтва як визначального факту і фактору українського менталітету і як станового хребта українського суспільства;

— заміну радянського суспільного устрою, в якому продовжують жити Україна й українці, на якісно новий суспільний лад, заснований на українських національних традиціях і звичаях, та ін.

Здійснивши такі перетворення, справжнього українця можна буде ідентифікувати не за паспортом із графою «національність», а за бойовим козацьким духом його, за конкретними славними ділами на благо України, українського народу й української справи, за належністю до високої нашої культури, за вірністю нашій історичній традиції, за додержанням наших одвічних звичаїв, за нашою милозвучною українською мовою та ін.