Штрихи до портрета Романа Реведжука
З особливим інтересом я стежу за особами, які мають президентські амбіції. Певною мірою це спричинено тим, що в Українському Університеті ми пропонуємо спеціальну президентську програму, завданням якої є науково-освітня допомога гідним кандидатам. Цей молодик упав мені в очі з іншої причини. Я маю особливий «пієтет» «народних президентів» — обраних гуртиком людей на Майдані або банальних самозванців. Отож я почав придивлятися до «нового президента Великої України», записався в його групу, почав коментувати тамішні записи й пропонувати свої записи, налаштовуючись на те, що колись якось сяду й напишу.
Роман Реведжук прискорив втілення мого задуму в життя, і саме сьогодні настав час поговорити про нього як відносно нове явище в українському інформаційному просторі. Цими днями я запостив у групі «Роман Реведжук — новий президент Великої України» посилання на свою публікацію «Що підвело Україну до прірви». Запис провисів на сторінці групи з добу, а потім був видалений, про що мені надійшло повідомлення:
Що мене вчарувало у цьому повідомленні, так це попередження: «Вас буде заблоковано за антиукраїнську пропаґанду!»
Скоріше за все, В. Реведжук побачив фото російськомовної брошури і, не відкриваючи навіть посилання, на цій підставі запідозрив у мені аґента «русского міра», оцінив мій пост як «антиукраїнську пропаґанду», видалив його та ще й пригрозив мені страшною карою — вигнанням мене із своєї групи.
Така поверховість і поспішливість у висновках і вчинках, погодьтеся, багато що говорить про людину, яка назвала себе «новим президентом Великої України».
Багато що говорить про людину, яка вважає себе представником шляхти, підкреслює належність до «династії Гаврилюків» і не звертає уваги на фамільний герб у аватарці члена його групи. Це означає, що Реведжук просто не знає, що знатні династичні роди обʼєднанні не тільки прізвищем, але й символікою.
1. Що ж це за особа?
Ще в листопаді минулого року трапився мені на очі документ, написаний Р. Реведжуком позаминулого року, в якому він говорить про себе від третьої особи. Текст має таку назву: «ВЕЛИКА РУСЬ — ПʼЯТИЙ УНІВЕРСАЛ (Документ нової Держави ВКР УНР», — і ось що пише Реведжук:
«В УКРАЇНІ ПРОГОЛОШЕНА НОВА ДЕРЖАВА!
Відомий український журналіст, лідер Республіканської платформи РОМАН РЕВЕДЖУК який вимушено знаходиться у Європі через політичні переслідування, 18 грудня 2022 року оголосив «Маніфест» до «П’ятого Універсалу» чим фактично проголосив нову державу на території України. Нова держава має історичну назву ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬКЕ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (надалі ВКР УНР) і діятиме, як Конституційна Хрестиянська Монархія та формуватиметься на засадах українського націоналізму.
Князівство УНР заявить територіальні претензії та не буде вести політики експансії. Від імені керівництва Республіканської платформи Роман Реведжук висловив повну недовіру до всієї політичної системи, що є 31 рік в Україні. У своїй промові Реведжук не закликає до державного перевороту, але говорить про формування підпільної структури серед українців та закликає всі націоналістично свідомі організації до об’єднання, щоб у 2024 році обрати етнічного українця президентом.
Документ «П’ятого Універсалу» нижче доступний українською та англійською мовами. Також цікавим є той факт, що держава «ВКР УНР» проголошена Реведжуком не передбачає такого державотворення, як російська федерація. Натомість ВКР УНР укладе угоди з новоутвореними малими державами на тій території.
На завершення оголошення Маніфесту до П’ятого Універсалу, Реведжук акцентував, що належить до родини української династії Гаврилюків.
Варто зауважити, що послідовники Реведжука мають дуже оптимістичні прогнози на нову державу «ВКР УНР». А тим часом активні дописувачі зауважують, що під публікаціями Реведжука збільшилася кількість ботоферм, ймовірно проплачених офіційною владою в Києві.
Нагадаємо, #Роман_Реведжук у 2020 році покинув Україну та отримав політичний притулок у Швейцарії. Як згодом стало відомо, його планували вбити, а громадськість підозрює, що за цим могли стояти вищі політичні чиновники України, що працюють на російські спецслужби.
Історія України твориться у нас на очах!Слава Україні!».
До самого тексту і «маніфесту», і «універсалу» ми повернемося пізніше, а поки що розберемося з особою його автора. Тут поки що зауважу, що Реведжук позиціонує себе республіканцем, а Велику Україну уявляє собі як… конституційну монархію. Я не виключаю, що нині «новий президент Великої України» в майбутньому уявляє себе… монархом. Ну, не просто ж так у наведеному вище тексті він наголошує, що «належить до родини української династії Гаврилюків».
На моєму сайті ви знайдете мій відкритий лист до шляхетних родів з українським корінням «Хай прокинеться наша ґенетична памʼять!», а на сайті журналу «Україна» ми опублікували перелік українських знатних (шляхетних) родів (династій) та розлогу статтю «Українські магнати в Речі Посполитій». У жодному із джерел, за якими написані названі публікації, «династія Гаврилюків» не значиться.
Як пишуть на сайті «Чесно», Р. Реведжук народився 10 травня 1988 року в прикарпатському селі Космач. Чи заносила туди доля представників знатних родів, від яких відбрунькувалася б «династія Гаврилюків», невідомо.
Після закінчення школи Роман працював на будівництві, касиром-оператором на заправці, менеджером із реклами, координатором проєкту, приватним підприємцем, публікувався у місцевих виданнях. Побував навіть керівником Галицької районної в Івано-Франківській області організації Червоного Хреста. Потім щось його занесло в Польщу, де він працював на різних роботах, зокрема — й водієм та співведучим на ТБ.
Формально Р. Реведжук має аж три освіти. Від 2012 року він навчався у польській міжнародній школі на курсі “соціальна журналістика”. 2014 року закінчив Бурштинський енергетичний коледж ІФНТУ нафти й газу, а 2017-го — інститут економіки та управління в тому ж Івано-Франківську.
Окремої уваги заслуговує журналістська діяльність Реведжука. Після повернення з Польщі він влаштувався на роботу як журналіст 112 каналу і в липні 2014 року отримав акредитацію при “пресцентрі”… «ДНР» Російські ЗМІ називали його “першим журналістом українського ЗМІ, акредитованим у ДНР”. Сам він, виправдовуючись, розповідав, що його зняли з автобуса на блок-посту і привезли у Донецьк, де завдяки місцевим “журналістам” він і зміг отримати “акредитацію”. Реведжук казав, що “Донбас – це не Росія. Донбас – це не Україна як така. Донбас – це щось окреме”. Як журналіст каналу «112» він розповідав про «фінансові махінації» на Майдані.
Того ж 2014 року Реведжук зробив свої перші кроки в політику — балотувався до Верховної Ради як самовисуванець по округу №89 (Івано-Франківщина), посів останнє місце серед 11 кандидатів, набравши 851 голос (1,01%). Активний «новий лідер» стає головою правління ГО “Перша Українська Незалежна Медіа Платформа“, керівником БФ “Ліквідація агресора” та ГО “Сприяння безпеці України”, а потім і головним редактором інтернет-видання Social and Political Newspaper “Kyiv With Pepper”.
Далі доля зробила «нового лідера» помічником нардепа 8-го скликання від БПП Олега Барни (на громадських засадах), прессекретарем Антикорупційного форуму “Руху за очищення” Міхеіла Саакашвілі в Івано-Франківську та доповідачем щодо екології.
2018 року, як пише «Чесно», організував з франківським активістом Мироном Дмитриком громадсько-політичну ініціативу “ГРАБЛІ” яка під лозунгом “НЕ насТУПІТЬ знову” провела у Франківську акцію проти політичної брехні. Учасники пропонували кандидатці в президенти Юлії Тимошенко, яка в цей час якраз перебувала у місті, вийти на політичну пенсію.
За президентства В. Зеленського Реведжук удруге балотувався до Верховної Ради як самовисуванець по округу №89 (Івано-Франківщина), посів передостаннє місце, отримавши аж 17 голосів (0,34%). «Чесно» вважає, що він «з високою ймовірністю балотувався як технічний кандидат». Прикметно, перед виборами, як і в першому випадку, став співзасновником та лідером ГО “Рух 25 відсотків”, який підтримував партію “ЄС” і Петра Порошенка на парламентських виборах 2019 року. Після виборів “Рух 25” перебуває у стані припинення. “Цензор.Нет” також писав, буцімто Реведжук ходив на телеефіри за квотою БПП (“ЄС”).
Від 2020 року, як стверджує сам Реведжук, він перебуває за межами України «через політичні переслідування в Україні». Цікаво, що Реведжук не був єдиним, хто публічно (відео) заявляв про звʼязки ексголова СБУ Валентина Наливайченко та ексміністра внутрішніх справ Арсена Аваков, з ФСБ, але лише йому через це довелося тікати в екзил.
А ще «Чесно» звинувачує Реведжука в тому, що він «неодноразово поширював фейки про Україну, наприклад, про постачання важких наркотиків на передову чи теорії змови, нібито ексміністра внутрішніх справ Дениса Монастирського ліквідували через конфлікт всередині владної верхівки, а потім «поширив кілька фейкових повідомлень про втрати ЗСУ у війні з Росією. Так, у березні Реведжук з посиланням на свої “джерела” заявив, що втрати ЗСУ становлять 140 тисяч осіб загиблими. Цю заяву спростували фактчекери проєкту VoxCheck. У жовтні 2023-го він писав вже про понад 500 тисяч втрат ЗСУ, у листопаді — про понад 1 млн.».
Така-от цікава біоґрафія у нашого фігуранта.
Відрізав себе Р Реведжук від України не так переслідуваннями за звинуваченнями на адресу В. Наливайченка та А. Авакова, як тим, що зробив, як пише «Чесно», «публічні заклики до повалення конституційного ладу, зокрема незаконне проголошення нової держави, в Україні караються законом». Водночас він заявив, що збирається прийти до влади на президентських виборах у 2024 році.
23 січня 2024 р.
2. З досвіду спілкування з Реведжуком та його командою
У першій половині травня Р. Реведжук залишив коментар у соцмережах під посиланням на мою публікацію. Я його побачив, але не мав часу прочитати. Пізніше, маючи час ознайомитися із коментарем, я коментаря вже не побачив — його було видалено. Відтак я написав Реведжукові в приват:
«Пане Реведжук! Ви там залишали свій коментар під одним із моїх останніх постів, але видалили, не давши мені змоги навіть прочитати його.
Що то було?
Скиньте, будь ласка, мені текст вашого коментаря.
Дякую!
В. І.»
Відповідь від Реведжука не забарилася і була вона дуже своєрідною:
«Жодних коментарів не видаляю. Я так зрозумів, що ви нездоровий розумом чоловік. До сьогодні не мав уявлення про ваше існування. Почитав ту маячню, що ви написали у свому пасквілю про мене здерши з москальської пропаґанди яку поширюють служки мафіозно олігархічні. Та окрім всього, ви кумедний. От тепер хоча б вже маєте мотивацію для нових пасквілів. Скажіть, якщо я можу вам чимось допомогти, може вам яка медична допомога потрібна, то у мене товариш завідує лікарнею у США, попрошу та допоможемо».
Уявляєте: людину, яка послуговується таким набором емоційно наснаженої лексики, нерозбірливий український електорат обирає на президента Великої України? Це ж скільки лайок буде сипатися з Банкової на підлеглих, на політиків та й на той же «лохторат». Зеленський на цьому тлі залишиться в памʼяті посполитих як взірець толерантності й терпимості до критики.
«Вау! Я хотів би прочитати той коментар. Зробіть, будьте ласкаві, для мене скрін. Дякую!» — повторив я своє прохання.
«Надаю більше часу на вас. Ідіть здорові», — сердито відповів мій адресат, виправляючи помилку: «*Не має» (очевидно, маючи на увазі «не маю»).
З часом на сайті УСІМ ми опублікували нотатки Р. Реведжука:
Під поширеним у соцмережах посиланням на цю публікацію один із анонімних прихильників і послідовників Ревенжука, який ховається за сторінкою «Ukrainian Republicans», накатав розлогий коментар, у якому в стилі Реведжука наїжджає на мене із звинуваченнями в… маніпуляціях і. звісно, пристрасно захищає свого патрона:
«Volodymyr Ivanenko, а для чого ви маніпуляції такі публікуєте? Якщо зайти в оригінал допису пана Романа РЕВЕДЖУКА, то текст починається з іншого. Ви взяли наш текст з поширення і видали за текст пана Реведжука до якого він ніякого відношення не має. Ось його текст: https://www.facebook.com/share/p/gxYRpoE4wquzrrHR/ Далі ви стверджуєте, що пан Реведжук себе вважає президентом і посилаєтеся на групу котра не являється його офіційною сторінкою, а лише творчістю прихильників. Його офіційна сторінка інша. Ви для чого це робите? Ви у себе на сайті пишете, що ви журналіст-доктор і подаєте маніпуляції, щоб що? Раніше ви скаржилися, що пан Роман ваш допис видалив, але він навіть не знав про вас тоді, ми видалили ваш допис за поширення російської пропаганди. Що ви хочете добитися? Ви ці свої маніпуляції у нашу групу для чого поширили? Ми вас попереджаємо, або виправляєтесь, або блокуємо вас безапеляційно. І не забудьте ще про нас щось написати, бо ми вас пальчиком насварили. До речі, ви живете у США наскільки ми зрозуміли, а за неправдиві публікації у США є відповідальність. Вишлемо пану Роману, щоб він звернув на вашу писанину увагу і на його місці ми б звернулися до суду, але чи захоче пан Роман витрачати час на це, то вже питання інше».
Стиль коментаря і деякі деталі змісту викликають підозру, що автором цього коментаря може бути сам… Реведжук. Можливо…
Реведжук доволі часто надсилає мені в приват посилання на свої публікації. У відповідь і я ділюся з ним своїми… У відповідь на мої повідомлення приходить відповідь дуже схожа на автоматичну:
«Вітаємо! Дякуємо за ваше звернення, ми обов’язково його розглянемо у порядку черги. Залишайтеся на зв’язку. Слава Богу та Україні! 🇺🇦 З повагою
Admin Anna».
Особливість автоматичної відповіді (є така опція в месенджері) така, що вона приходить негайно після того, як ви відправили адресатові своє повідомлення. У нашому ж випадку відповідь приходить через кілька годин, і ця відповідь є копією заздалегідь підготовленого повідомлення, написаного в характерному для самого Реведжука стилі, навіть якщо цю відповідь і надсилає таємнича «Admin Anna”.
І ось складається така ситуація. В соцмережах зʼявляється фраґмент відеостріму ютюбканалу «ДіасрораUA», гостем якого є Р. Реведжук. Відеоблоґер Богдан Боровець запросив Реведжука на розмову як майже знакову, ну, принаймні помітну фігуру українського сеґменту соцмереж.
У Реведжука «не має» часу зʼясувати, що воно за ресурс ця «ДіаспораUA», або йому байдуже, де піаритися, і він погоджується на розмову. Розмова відбулася, і Боровець розчарував Реведжука тим, що він захищає «хорошіх русскіх». Відтак Реведжук постить у соцмережах своє відео із своїм поглядом на розмову з Боровцем та на «ДіаспоруUA».
З тим, що каже Реведжук про «ДіаспоруUA» та Боровця, я загалом згоден, оскільки стежу за цим ресурсом і — більше того — на сайті УСІМ ми не раз піддавали критиці цей аматорський ресурс. Отож я скинув Реведжукові в приват посилання на підбірку наших публікацій про ДіаспоруUA».
Буквально за двадцять хвилин від сторінки Реведжука прийшла відповідь начебто від уже згаданої вище «адміністраторки Анни»:
«Добрий день, Володимир!
Мене звати Анна, я адміністраторка соцмереж пана Реведжука. Підкажіть, будь ласка, а що саме ви хочете від нас почути? Пан Роман зробив відео про Боровся і про ДіаспораУА, тут на сторінці є. Та питання до вас в іншому: Ви розповсюджуєте фейки про пана Романа, нам надсилають буквально сьогодні нову маніпулятивну брехню від вас. Якось пан Роман бачив, я йому показувала вашу публікацію і він вам написав. Бо він до того з вами навіть не був знайомий і ми ніхто нічого про вас не знали. Це у вас така тактика українців брудом поливати?»
«Відкрийте сайт і ознайомтеся з нашими публікаціями про Боровця та його канал, а тоді будете нападати на мене», — відповів я.
Як виявилося з наступної відповіді, Боровець із його «ДіаспороюUA» «адміністраторку Анну» не цікавить, а от мій інтерес до особи самого пана Реведжука цікавить, і, схоже, навіть дуже:
«Ви не відповіли на моє запитання. Боровець мене цікавить в останню чергу. У нас є своя інформація. Я вам задавала конкретне запитання про пана Реведжука».
Така настирливість «адміністраторки Анни» наводить на думку, що за «Анною» насправді криється сам… Реведжук.
Ну, що ж… Хто б там не ховався за «Ukrainian Republicans», «адміністраторкою Анною» та іншими проявами Реведжука в соцмережах, відповідати на запитання доведеться, бо треба. Заради цього, власне, я й звернув увагу на постать Романа Реведжука, який чимось мені нагадує «народного президента України» Івана Бубенчика (див.: ВИПРОБУВАННЯ СПОКУСОЮ, а також ЕКЛЕКТИКА І ПОЗІРНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ), «першого президента України» Анатолія Балахніна (див.: АНАТОЛІЙ БАЛАХНІН ЯК ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО ПРОТЕСТНОГО РУХУ), «сьомого президента України» Анатолія Трешньовського (про останнього я згадував і раніше, але серйозна розмова про нього ще попереду) та ін.
Але для цього вже треба заглиблюватися у світогляд та уявлення Реведжука про перспективи розвитку України.
8 червня 2024 р.
3. Прихильники Реведжука й манера їхньої поведінки
Під посиланням на публікацію на сайті УСІМ тексту Р. Реведжука «НОВИЙ ПРЕЗИДЕНТ ВЕЛИКОЇ УКРАЇНИ СКАРЖИТЬСЯ», під яким заверстаний і відгук адміністратора сторінки «Ukrainian Republicans», у коментарях молода особа (33 роки) з Дніпра на імʼя Галина Корнелюк вирішила присоромити мене:
«Volodymyr Ivanenko, не соромно? Що для України робите, чи тільки пишете бруд та шпиньки? Ви як ті комуняки українців брудом заливаєте. https://www.facebook. com/share/p/J23tjEsZ1LHopwbt/ ось уважно дивіться, що лбдина доя України і для українців робить, та як вболіває за свій народ. Єдиний політик, який говорить правду» (подаю без виправлення помилок).
Я відповів молодій націоналістці:
«Галина Корнелюк! Перш ніж робити закиди будь-кому із будь-якого приводу, а тим більше ставати на чийсь захист, дуже корисно вивчати матеріальну частину. Ось тут можете довідатися дещо цікаве про вашого героя», — і подав посилання на мою статтю «НОВИЙ ПРЕЗИДЕНТ ВЕЛИКОї УКРАЇНИ», а також на збірки моїх статей у .pdf форматі, опубліковані останніми роками і додав таке:
«До цього я також не сидів без діла, а щось та робив для України упродовж десятиліть до вашого народження, і мені немає за що соромитися…»
Далі я подав посилання на сторінку «Про мене» на цьому сайті, де є вичерпний перелік моїх досягнень за десятиліття моєї життєвої діяльності. Ну, а на противагу зверненню Р. Реведжука я дав посилання на ініційоване мною як головою Орґкомітету Руху Світового Українства колективне Звернення від 12 березня 2024 року, підписане двома з половиною сотнями людей з тридцяти країн світу, і поцікавився у пані, чи є під цим Зверненням підписи Реведжука та її:
Звісно, молода особа не завдала собі клопоту ознайомитися із моїм профілем у Фейсбуці, не кажучи вже про читання моїх статей у збірках і на сайтах, що їх, ну, ніяк не можна запідозрити в проросійськості. Не заглянула моя опонентка і в текст Звернення. Зате врізала мені в коментарі під посиланням на цей документ:
«Volodymyr Ivanenko своє обращеніє можеш вислати путіну, зрозумів? А те, що ти регочешся з України, то матимеш свою відплату. Звертаюс, щоб Адміністратор Груп видалив цього поца комуняцького Іваненка з цієї групи. Бо я не можу цього зробити чомусь» (подаю без виправлення помилок).
Хай би на цьому «дискусія» з такою «україноцентристкою» й закінчилася. Але ж ні! Корнелюк шле мені приватні повідомлення, обзиваючи мене «мерзотою москальською» і додаючи: «Я тобі вишлю поштою трохи лайна за твою роботу проти України, на яке ти заслужив».
Наскільки неадекватна такого типу реакція Реведжука та його послідовників і прихильників, свідчить і реакція на нашу публікацію російськомовного документа 1994 року під україномовною назвою ВИСОКОЧАСТОТНЕ ОПРОМІНЕННЯ І «ГАВАНСЬКИЙ СИНДРОМ» і з моєю англомовною та україномовною передмовою.
Реведжука і реведжуківців не зацікавила тема публікації й сам документ, але роздратувала вказівка про наявність у публікації російської мови. І ось що вони надіслали мені на приватну скриньку:
Зіставте риторику Г. Корнелюк з тим, що і як озвучує сам Р. Реведжук та його команда (див. вище), і ви побачите, що цих людей обʼєднує емоційна наснага, замішана на ненависті, мітингово-базарні методи ведення дискусій і брак будь-якого конструктиву у порушенні проблем та арґументації в обговоренні.
Корнелюк у коментарях поширює заяви Реведжука, ставлячи його за взірець справжнього патріота України й чи не єдиного україноцентричного лідера. Ось одна із таких заяв: «Звертаю ще увагу @всіх , пан Роман написав сьогодні у своєму телеграм каналі наступне, закріплюю скріншот», — пише Корнелюк.
8 червня 2024 р.
Яким переворотом погрожує Р. Реведжук
Схрестити Велике Князівство Руське з УНР?
До теми:
Роман Реведжук — свідок «п’ятого універсалу» та «косівський шарій»
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 