…а все тому, що знаю, звідки ноги ростуть у стадіону
Дякую Василеві Харі за цей запис:
«Стадіон все змінив. Було погано. Стало нестерпно. Що буде далі?! І яка в цьому буде роль українського суспільства?»
Чому? Та тому, як я вже сказав вище, я знаю, звідки ноги ростуть. Якщо й ви хочете знати, перейдіть за посиланням і читайте мою статтю «Журналісти і незалежність». Підзаголовок там дуже промовистий: «Як “Четверту владу” підмінили “Стадіоном” і що з того вийшло».
Прикро, що за тридцять пʼять років українці так і не порозумнішали — якими були на переломі 1980-х і 1990-х років, такими залишилися 2019 року. Такими залишаються й тепер… Навіть жорстока війна Росії проти України мало кого вчить…
Узяти того ж Петра Порошенка… Чи осмислив він помилки й злочини свого президентства? Чи бодай пошкодував про свої неправедні дії (про покаяння промовчимо)?..
Тут можна лише гадати, які гріхи відмолює Віктор Янукович у своєму екзилі, але достеменно відомо, що ніяких докорів сумління не переживає Олександр Турчинов, який вихопив булаву із рук Януковича, щоб передати її законно обраному наступнику…
Або візьміть Віктора Ющенка, який пошкодував лише «по женському» (щодо Юлії Тимошенко)… Такий-от «ґендерний підхід» у стратегічному мисленні діяча, на якого українці такі надії покладали…
Не видно, щоб каявся чи бодай шкодував Леонід Кучма… Занишк десь у закордонах… І це занишкнення підказує нам, що, можливо, у нього й підгоряє…
Та й Леонід Кравчук відійшов на той світ «по-англійському» — не попрощ… пардон, не сповідавшись…
Так уже заведено в Україні, що експрезиденти не пишуть підсумкових книжок про своє «царювання». Та навіть і мемуарів не пишуть. Сумніваюся, що зберігаються і їхні архіви так, як, наприклад, президентські архіви зберігаються в США…
Нагадаю, як на початку свого президентства, іґноруючи встановлені для Білого Дому правила, Дональд Трамп рвав на шматки або мʼяв і кидав у кошик для сміття чернетки або непотрібні йому нотатки, а потім його помічники мусили перебирати сміття й вирівнювати пожмакані або склеювати докупи порвані папірці, бо все, до чого доторкнулося перо чи олівець президента США, має бути збережене. Не тільки, звісно, для історії…
Зазвичай за українськими ексррезидентами залишається лише шлейф відпрацьованих газів або стовпи куряви переважно у вигляді скандалів та пліток…
Ну, а що стосується Володимира Зеленського… Він — гідний учень своїх «папєрєдніков» і справедливий «вирок» не лише Порошенкові та навіть не лише всім поіменованим вище, а й загалом усьому інфантильному українському суспільству!
Характер обговорення (якщо взагалі це можна назвати обговоренням) проблем, що їх я порушую у своїх статтях, свідчить: навіть інтелектуальна еліта чи — нехай уже по-їхньому — інтеліґенція не прозріла для осмислення й переосмислення пережитого Україною й українцями за роки незалежності… Тобто не вивчила і не вчить уроки новітньої історії.
А варто було б — поки не пізно озирнутися назад і подивитися, наскільки фальшивим був старт і до чого ми добігли на тридцять третьому колі стадіону, на бігових дорожках якого розкидані граблі, граблі, граблі… Більше можете прочитати у моїй статті «Суверенна Україна: досвід і перспективи», написаній до тридцятиріччя ухвалення Декларації про державний суверенітет України у липні 2020 року.
2 квітня 2024 р.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 