…щоб прийняти опінію (висловлену думку) за офіційну позицію
«Мають чим виправдати свою ялово-цинічну сутність(( яку вже і не прикривали останні шість місяців», — прокоментувала Ольга Жарчинська публікацію, в заголовок якої винесено «Салліван вірить в ядерний удар по США, якщо дати Україні забагато зброї, — Маккол».
От я сиджу й мізкую над цим постом. Шукаю відповіді на цілу низку запитань:
— Який сенс цього запису?
— Що авторка хотіла сказати?
— До кого вона звертається?
— На який ефект розраховує?
Можу додати ще запитань… Однак усі вони будуть риторичні, бо немає і в принципі не може бути на них відповіді.
Тепер висловлюся щодо суті того, що хтось обійшовся б одним нецензурним словом.
В США все ділиться на два: Р і Д. І одно й друге, в свою чергу, ділиться також на два або й три.
Розмаїття думок (опіній) і поглядів, наскільки дозволяє перша поправка до Конституції. Це — нормально.
Майже дві третини населення США так чи інакше, але підтримують Україну. Салліван, відповідно до своїх посадових обовʼязків, жодних рішень не ухвалює. Він лише радить, висловлюючи своє бачення проблеми.
Проблема ж, яка криється і за цим записом, зводиться до кількох складників:
1. США не мають жодних зобов’язань перед Україною. Ні за законом, ні за угодою.
2. США допомагають Україні, попри те, що понад третина населення проти такої допомоги або ставиться до неї скептично.
3. Допомога США Україні є актом доброї волі, і цей акт — у дії. Ухвалений у суботу Палатою представників Конґресу закон є втіленням у життя акту доброї волі.
Є зворотний бік цієї проблеми — Україна, українці і вигодувані ними політики.
От хто перед Україною й українцями має зобов’язання— і за законом (Конституцією), і за клятвою (присягою) на Конституції та на Євангелії, так це президент України Володимир Зеленський.
Нагадаю, що він насампочатку сказав вам на камеру (sic!): “А я вам нічєґо нє должен». І українці проковтнули це. Багато таких, хто навіть героїзує або й обожнює його.
І тут проблема не в Зеленському, а в кожному з вас. Особливо— в тих, хто сподівається на те, що хтось прийде й зробить за них те, що повинні зробити вони і тільки вони.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 