Відповідь на запитання Василя Хари
У Фейсбуці розгорнулася дискусія, спричинена записом Лесі Поруцької-Сакович, у якому вона подала частину транскрипту з відеоблоґу Володимира Цибулька, присвяченого Валерію Залужного та перспективам його політичного майбутнього:
Я встряв у дискусію під записом Л. Поруцької-Сакович і вивів свій коментар ув окремий запис, назвавши його ПЕРЕБІЛЬШЕНИМИ СПОДІВАННЯМИ:
«Зауважена Цибульком важливість чистоти оточення якраз і насторожує мене в Залужному. Особливо бентежить мене нерозбірливість Залужного щодо Кивалова. Та й тема дисертації наводить на сумні висновки… Можете знайти мої тексти на цю тему.
Загалом же я думаю, що люди плекають перебільшені надії на Залужного. Він, можливо, хороший воїн і стратеґ або принаймні тактик, але політик із нього навряд чи вийде»…
У дискусії на профілі Л. Поруцької-Сакович Василь Хара поставив переді мною цілу низку запитань. Ось вони:
«Як завжди-«діагноз» є, а курс лікування не призначено. У мене питання:
1. Хто може підходити під ваші очікування? Не потім, а сьогодні.
2. Чому такі категоричні сумніви щодо його [Залужного] політичних спроможностей?!
3. Хто з 6 попередніх президентів відповідав вашим критеріям?!
4. Чому ви впевнені, що війною керувати можна, а державою — ні?!
5. Чи можна серед українців знайти готового президента?!
6. Чи повинен президент знати все і керувати всім?! Чи може треба, як кажуть, «команду» підібрати?!
А з іншого боку, тут немає нічого важкого, якщо ти не за корито, а за державу:виконуй все, що написано в Конституції, ліквідуй посаду президента, зміни Закони, які протирічать Конституції.
І головне. Зрозумій положення Статті 1 і реалізуй її: «Україна є суверенна, незалежна, демакротична, СОЦІАЛЬНА, правова держава.
В інтернеті можна знайти ознаки всіх цих фундаментальних принципів. Треба тільки підібрати людей для їх реалізації.
Ваша позиція мені відома. Але її реалізувати неможливо. Відкласти все на довгі роки — це шлях в сьогоднішній день України».
Мої відповіді забрали стільки місця, що Фейсбук не дозволяє розмістити там же в коментарях. Тому роблю це тут, щоб у коментарі викласти лише посилання на цю публікацію:
І діагноз, і курс лікування України й українського суспільства досить чітко й дохідливо я визначив у своїх статтях, обʼєднаних у тематичні збірки відповідно до складових частин нашої концепції системних устроєвих змін і стратеґії розвитку України на тривалу перспективу:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
Якщо йдеться конкретно про В. Залужного, можемо підлікувати — хай записується на ПРЕЗИДЕНТСЬКУ ПРОГРАМУ.
Далі за окремими пунктами:
1. Хто може підходити під ваші очікування? Не потім, а сьогодні.
— Запитання само собою некоректне. Якщо вам потрібна чергова особа, щоб заповнити вакансію, то я взагалі не бачу сенсу обговорювати персоналії. Визначтеся спочатку із стратеґією розвитку України на тривалу перспективу (25–50+ років), а тоді підбирайте лідерів, здатних очолити рух у відповідному напрямку (можете навіть оголосити конкурс).
2. Чому таки категоричні сумніви щодо його політичних спроможностей?!
— Сумніви не можуть бути категоричними за визначенням. Інакше вони не були б сумнівами. Залужний для мене — сіра конячка. Він — безумовно, талановитий військовик. Але він нерозбірливий у виборі оточення (україноцентрист не може за визначенням мати будь-що спільне з такими людьми, як Арестович, Кивалов та ін.). Найслабше місце Залужного — брак справді стратеґічного мислення: головнокомандувач ЗСУ у великій війні захищає дисертацію не із стратеґії і тактики переможних воєнних операцій, а з далеко не першорядного питання дисциплінарних покарань (компетенція рівня відповідного підрозділу Ґенерального Штабу Збройних Сил України).
3. Хто з 6 попередніх президентів відповідав вашим критеріям?!
— Ніхто. І я про це дуже багато писав.
4. Чому ви впевнені, що війною керувати можна, а державою — ні?!
— Я не певен, що Залужний — повноцінний керівник війни (залежність від Зеленського як ВГК значення не має). Очевидно, що він — хороший тактик. Підозрюю, що в нього немає чіткого бачення перспектив розвитку України на тривалу перспективу (див. вище). Війна — лише частина державотворчого процесу, і рідко коли буває вирішальною.
5. Чи можна серед українців знайти готового президента?!
— Не думаю. Навряд… Але це не означає, що варто не роздумуючи хапатися за першого-ліпшого, хто трапився під руку.
Президенти робляться до народження (династична домінанта), а потім — вирощування, виховання, освіта й самоосвіта…
Тому такий вибір і відбір, як ви пропонуєте (а давайте цього виберемо!), — наступання на ті ж граблі, на які ви наступаєте уже 30+ років.
6. Чи повинен президент знати все і керувати всім?! Чи може треба, як кажуть, «команду» підібрати?!
— Звісно, не повинен. Підбір команди й делеґування — поза сумнівом, важливі чинники. Але для того, щоб підібрати й налагодити роботу команди, необхідні: стратеґічна візія, системне мислення, уміння підбирати кадри за інтелектуальними й діловими критеріями, а не за лояльністю чи дружніми або родинними звʼязками…
Справді, «тут немає нічого важкого, якщо ти не за корито, а за державу: виконуй все, що написано в Конституції», і далі за вашим текстом. Маєте рацію, що «в інтернеті можна знайти ознаки всіх цих фундаментальних принципів» та ін. Звісно, що «треба тільки підібрати людей для їх реалізації».
Проблема лише в тому, що усе це спрацює за умов, про які я сказав вище.
«Ваша позиція мені відома».
— Дякую, що ознайомилися.
«Але її реалізувати неможливо».
— А ви пробували? Ви ж навіть не брали участі у обговоренні й популяризації концепції… Не кажу вже про те, щоб організувати осередок Руху за українізацію, Руху Світового Українства та ін.
«Відкласти все на довгі роки — це шлях в сьогоднішній день України».
— Ну, от! Тепер ви демонструєте повне незнання моєї концепції! Бо у моїх статтях розписано, скільки на що потрібно часу, якщо зайнятися реалізацією концепції негайно, і наскільки більше доведеться витратити — якщо зволікати…
Після 2014 року ми вже втратили десять років — час, потрібний, за нашими підрахунками, на підготовку і здійснення системних устроєвих змін. Тепер уже треба буде не десять, а більше років. Зволікання не скорочує, а розтягує можливості і ускладнює ситуацію…
Отже, вибір у вас мінімальний:
(1) ви продовжуєте обирати на президента людей, як ви їх обирали досі (Залужний буде одним із того ж ряду!);
(2) ви йдете за Арестовичем, за інстітутом будущєго чи за якимось іншим концептом, який привʼязує вас до «русского міра»;
(3) ви заглиблюєтеся в суть запропонованої нами концепції, засукуєте руками й негайно беретеся до роботи на ділянці, яка вам більше до душі; або
(4) зрештою, запропонуйте власну концепцію. Чи слабо?!
Повторюся: із Залужним ми можемо попрацювати й підготувати його до участі у виборах, якщо він не проти побути курсантом нашої Президентської програми. Виводьте його на звʼязок зі мною (адреса електронної пошти є на сайті за вказаним посиланням).
7 травня 2024 р.
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 