Відповідь Андрієві Нечаєві
Від часу розпаду СРСР я намагався просувати в українське суспільство ідею системних устроєвих змін, зокрема й створення україноцентричної системи ЗМІ.
В останні десять років я повністю зосередився на випрацюванні концепції таких змін, показавши у своїх статтях і нотатках, яких помилок було допущено за попередні десятиліття.
Концепція не зацікавила навіть інтелектуальну еліту України; про політиків та широкі верстви населення годі й говорити.
Натомість мені дорікали й дорікають, що я занадто критичний, що я принижую Україну й мудрий український народ, а дехто навіть вважає, що я працюю на Москву і є ворогом України.
Навіть повномасштабна війна Росії проти України не остудила гарячі голови людей, до яких я намагаюся достукатися.
Більше тут:
ЗБІРКИ СТАТЕЙ І НОТАТОК
у .pdf форматі:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
* * *
![](https://volodymyrivanenko.com/wp-content/uploads/2024/06/img_8414.jpg?w=771)
У ці дні якраз у соцмережах люди активно поширюють цитату з книжки Гюнтера Андреса «Застарілість людини» (1956):
«Щоб придушити будь-яке повстання, не потрібне насильство. Методи, подібні до гітлерівських, застаріли. Достатньо створити настільки потужну колективну обумовленість, що сама ідея повстання більше не буде зʼявлятись в головах людей. Ідеально було б формувати людей від народження, обмежуючи їхні вроджені біологічні навички. Потому ми продовжили б доведення до кондиції, різко скоротивши освіту, звівши її до засвоєння дише професійних вмінь. Неосвічена людина має обмежений світогляд, і що більше її мислення обмежується посередніми заняттями, тим меншою є її здатність до повстання. Ми повинні зробити так, щоб доступ до науки ставав усе складнішим і загалом елітарним, щоб існував розрив між людьми та наукою, і щоб інформація для широкого загалу не мала підривного змісту. Головне — без філософії. Тут ми також повинні застосовувати силу переконування, а не пряме насильство: ми транслюватимемо по телебаченню розважальні програми, які зачіпають лише емоції та інстинкти. Розум буде зайнятий марнотами та грайливістю. Утримувати розум від міркувань можна постійними розмовами і музикою. Ми поставимо сексуальність на перше місце в списку інтересів людини. Немає кращого сексуального транквілізатора. В цілому, ми будемо робити це таким чином, щоб усунути серйозний сегмент існування, висміювати все ціннісне, постійно підтримувати легковажність, щоб ейфорія публічності стала еталоном людського щастя і взірцем свободи.
Таким чином, обумовлення призведе до такої інтеграції, що єдиний страх, який нам доведеться підтримувати, буде полягати у виключенні із системи, і, відповідно, у неможливості отримати доступ до умов, необхідних для щастя.
З масовою людиною, сформованою таким способом, слід спілкуватися як з тим, ким вона є: як з коровою, і стежити за нею, як за стадом. Все, що призводить до апатії її здорового глузду, є суспільним благом, і те, що могло б цей глузд розбудити, слід висміювати, придушувати, боротися з ним. Будь-яка доктрина, яка ставить під сумнів систему, повинна бути визнана підривною і теропистичною, а з тими, хто її підтримує, будуть потім поводитись як із терористами».
Написане відомим ученим дуже добре співвідноситься з тим, про що я написав вище.
З коментарів у соцмережах:
Валентин Колядинський: З 1991 р і після приходу до влади Л. Кравчука — маріонеткм 5-ї колони (егоїзм 3-х: Чорновола, Лукʼяненка, Юхновського допоміг!) Україна — це імітація, ерзац незалежної української держави і всі непомилки, а злочини (!) — дії ворога, — системні, цілеспрямовані на всебічне ослаблення і знищення українського народу, попередньо зробивши з нього масу споживачів, що поклоняються лише кишені. Без свого справжнього національного світогляду, без своєї справжньої національної духовної та військово-політичної еліти, без потужного середнього класу, без відповідних націєзахисних і націєтворчих структур маса не є силою, а лише суспільною базою для панування олігархії з її обслугою-владою.