«І ЦЕ ВСЕ ПРО НЬОГО»…

Соня Кошкіна, з дому Ксєнія Василенко, запросила обговорити пресконференцію Зеленського

Обговорення вийшло на славу… Колеги-журналісти, народні депутати й прочії відомі люди з оточення авторки запрошення збиткуються, як тільки можуть, над справді нещасним самодіяльним актором-коміком, який іронією долі, але й не без участі нинішніх базарових, опинився на посаді президента України й упевнено веде очолювану ним державу (його улюблене слово) до прірви…

Хтось подумає, що я тут захищаю самого Зеленського як особи або честь і гідність посади президента України… Перш, ніж подумати зробити такий висновок, почитайте мої публікації про президентство Зе… Ґуґл вам у поміч! Та й на цьому сайті ви їх можете знайти.

Я тут про інше… Базарний лемент, ініційований Кошкіною, так яскраво проявляє його учасників і освітлює середовище в українському суспільстві, яке просто не могло не породити таке явище, як президентство Зеленського.

Чим ці «дискутанти» кращі від особи, над якою вони збиткуються? Хто з них, вибравшись на вершини журналістики чи політики зробив бодай щось притомне для України, для української справи? Сама Соня Кошкіна? Ірина Геращенко? Хто там ще?..

З коментарів:

Під записом Соні Кошкіної ви знайдете безліч (на час написання цього тексту — понад тисячу!) коментарів. Кожен із них багато говорить того, хто його написав, — серед коментаторів багато відомих імен. Нижче подаю скріншоти деяких із них:

* * *

Post Scryptum

В принципі, чого ініціаторка обговорення хотіла, те вона й одержала… Нічого дивного… Дискутанти ж одного поля ягоди з тим, кого вони обговорюють. Ну, діляться вона на противників та прихильників Зеленського, хтось проявляє скепсис, а хтось — іронію або сарказм… Але ніхто, як і Зеленський, не проявляє інтелекту, не демонструє виваженого й конструктивного мислення. Їм це просто не дано!

Інфантилізм, соціальна незрілість, низький рівень національної свідомості й громадянської відповідальності — це все, що об’єднує їх у масу, яка ще пʼять років тому чітко означалася поняттям «какаяразніца». За ці роки, особливо за два з половиною роки повномасштабної війни значна частина з них мімікрувала в бік «якарізниця». Можна сказати навіть: українізувалися. Кошкіна й Зеленський — характерний продукт цього процесу.

Українізуватися у такий спосіб, тобто суто формально — з обовʼязку, з примусу, з ненависті до ворога, який ще не так давно був другом і братом, це як українізуватися «по приколу» чи як там ще, — на якийсь час, поки це вигідно, поки мине негода чи… мода. Ну, а там повернеться усе на «круґі своя».

Чуєте, як Зеленський, якого ще пʼять років тому нудило від «Слава Україні! Героям слава!», тепер не тільки сам вигукує «Слава Україні!», а й світ навчив повторювати за ним. Таку ж «трансформацію» перейшла й Кошкіна, в цьому легко переконатися, переглянувши відеозаписи.

У діях і вчинках, та навіть і в риториці субʼєктів і обʼєктів нинішнього обговорення хоч і переважає українська мова, але немає й натяку на україноцентризм. Чому? Та тому, що україноцентризм проявляється не на кінчику язика чи написом на лобі, як у Назара Мухачова, а як духова складова стержня українського менталітету, тобто, якщо хочете, як кістковий мозок станового хребта кожного з нас і українського суспільства в цілому.

До теми, але з іншої соцмережі: