Як мене вербували в Реальну Республіку Україна
Надійшло у приват від Василя Прусака — учасника українського сеґменту соцмереж (усі цитовані курсивом тексти подаю без редакторського й коректорського втручання):
«Звернення до громадян України, котрі живуть та навчаються за межами України і мають українське громадянство.
Ви в силу різних обставин облаштували свій розвиток поза межами України. Це показує, що ви є активною особою, вмієте знайти спосіб застосування ваших працьовитих рук, знань та досвіду, щоб працювати і забезпечувати себе та родину. Разом з тим, ви маєте знання про тривалі негаразди керування нашою територією існуючим правлячим класом, що не дає багатьом українцям можливості успішно працювати ВДОМА і розвивати Україну.
Ваш український паспорт підтверджує ваше українське громадянство. Це вказує на те, що ви маєте думки, можливо підсвідомі, що з часом зможете застосувати ваші руки та розум не тільки за кордоном, а й для праці в Україні, в тому числі, для будівництва успішнішої Реальної Республіки Україна з домінуванням сили права і дотриманням свобод.
І на даний час є можливість зробити певний крок для цього процесу: стати учасником активного впливу на політичні процеси заради власного розвитку в Україні та для успішності України. Це не заклик від чергового проекту українських політиканів, котрі шукають залучення вашого голосу на майбутні вибори за їхній «політичний проект с ліцом». Поки-що, олігархічні гроші вкладаються у виборчий процес, щоб зберегти для олігархів можливість збагачення за допомогою «слуг» різного калібру. Депутати, обрані за сприяння олігархічних грошей, «віддають» олігархам гроші шляхом забезпечення олігархам доступу до зібраних податків з населення України, загальних ресурсів та майна. Значною мірою замість державницької політики існує «система схемщиків».
Змінити цю ситуацію можна шляхом гуртування активних громадян для формування Завдань політикам, на основі котрих буде запроваджуватися функціонування Реальної Республіки. І ми, громадяни, повинні фінансувати «найнятих нами політиків на роботу», щоб вони не залежали від олігархів та мали розв’язані руки для голосування за розвиток успішної України для всіх громадян».
Текст супроводжується хитромудрою ілюстрацією:
Відповідаю моєму кореспондентові:
«Пане Прусак!
Як голові Оргкомітету Руху Світового Українства, ініційованого ще десять років тому й формально проголошеного у січні 2022 року, мені прикро, що ви досі не відгукнулися на цю ініціативу й не прилучилися до Оргкомітету або не підставили своє плече, а вирішили зайнятися самодіяльністю. Це так по-українськи!
Давайте все-таки братися до серйозної роботи й робити те, в чому ви можете бути справді ефективним.
Радий буду продовжити спілкування з цього приводу.
Дякую за розуміння!
Щиро —
Проф. Др. Володимир Іваненко».
До своєї відповіді додаю посилання на збірку моїх статей і нотаток Світове українство — рушійна системних змін в Україні: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 309 с., а заодно — й на інші збірки моїх публікацій, які в комплексі являють собою концепцію системних устроєвих змін в Україні та стратегію розвитку України на тривалу перспективу.
«Знаю про вашу працю. Розумію важливість. Поширю на своїй сторінку вашу інформацію, щоб побачило більше осіб», — відповідає мені В. Прусак і продовжує:
«Я не політик. Ніколи не був в партіях. Бог милував і від кпсс. Але з 1988 року є активним в громадських рухах. Товариство української мови в ПКІконвеєробудування, де працював Бойчишин. Знаю і підтримую контакти з його доньокою Лідою. На минулих виборах допомагав партії РУХ — вів колонку в виборчій газеті. Але на сьогодні Корнат є дуже слабким і РУХ не має перспективи. Знаю економічні проблеми, бо з 1995 року був в різних приватних фірмах. Знаю урядовців — був не в одній комісії облради і міськради у Львові — там мур для населення. Готувався працювати з ОТГ як тренер з енергоефективності — пройшов двотижневі грантові курси u-lead, ознайомив з програмами понад 15 громад Львівщини. Але йм це не потрібно. На даний час я офіційний учасник новоствореної нетипової організації, не партії, котра має Механзм політичного впливу вільних людей. Немає в Мережі “керівної ролі керівника” — рішення про Завдання політикам і наймання політиків “на роботу”, праймеріз, будуть прийматися 75% голосів».
На цей раз до тексту додано витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України про реєстрацію громадської організації «ГРОМАДЯНСЬКА МЕРЕЖА ПОЛІТИЧНОГО ВПЛИВУ ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ» (Повна назва англійською: “FREE PEOPLE NETWORK”), датований 10 лютого 2025 року, із штаб-квартирою у Петропавлівській Борщагівці біля Києва.
Моїм читачам буде цікаво ознайомитися із таблицею, яку мій кореспондент додав до свого повідомлення з «поясненням деяких термінів —щоб зрозуміти новий механізм політичного впливу учасників Мережі»:
Одержав я і текст статуту названої вище громадської організації в .pdf форматі, з яким можете ознайомитися тепер і ви.
Я подякував панові Прусакові за обізнаність із моєю працею, похвалив його за його досвід участі в громадському русі тощо, а також застеріг його від нерозбірливості, на яку доволі часто «хворіють» наші люди, оскільки надіслана мені інформація викликала у мене насторогу, і спробував залучити В. Прусака до співпраці:
«Якщо хочете співпрацювати зі мною, буду радий, вітатиму критичне переосмислення вашого власного досвіду й досвіду незалежної України.
Я не раз писав про зникнення Бойчишина. Зокрема, у статтях, які увійшли до збірки статей про В. Чорновола, а потім і після того. Ґуґл допоможе вам знайти ці публікації.
Мені цікаво буде задати запитання дочці Бойчишина. Сподіваюсь, що ви мені в цьому допоможете.
Якщо готові до співпраці в Оргкомітеті РСУ, засукуйте рукави й до конкретної роботи. Я підготую для вас рекомендації, що і як треба робити і зробити в першу чергу. Просто базарування в соцмережах нам не потрібне, бо воно лише шкодить. Творенню РСУ перешкоджають усі, кому цей Рух несе загрозу. Передусім — СКУ та організації, які до нього входять і які пригодовані владою України.
Боротьба за свободу, незалежність і процвітання України вирішується не так на фронтовій лінії спротиву агресії Росії, на у світовому інформаційному просторі, де ми програємо від самого початку. Нам конче треба не просто активізуватися на цьому інформаційному фронті, а здійснити перелом і домагатися справжніх успіхів. Ці успіхи допоможуть хлопцям ув окопах на фронтовій лінії.
Ви напевно бачите, як змінилася політика США з приходом Трампа. Сподіваюсь, розумієте, чому.
Моя книжка англійською мовою, що, на жаль, трохи припізнилася, має за мету пробитися до мізків політиків і урядовців США та інших країн. І України — у тому числі.
Вона невелика за обсягом (130 с.), але проста, дохідлива й начинена фактами, підказками й рекомендаціями/закликами.
Нам шкодять у її просуванні. Її бойкотують. Особливо старанні в цьому самі українці — як в Україні, так і в діаспорі. Я спостерігаю це за поведінкою моїх друзів у соцмережах і передусім — за поведінкою моїх колишніх студентів-журналістів».
Чекаючи відповіді мого кореспондента, я заглянув у статут Мережі вільних людей, і в очі мені впали імена його підписантів:
Ґуґл допоміг мені скласти уявлення про трьох чи чотирьох «батьків-засновників» Мережі вільних людей і сформулювати перші враження та запитання до Василя Прусака:
«Імена і прізвища підписантів документа, що його ви мені надіслали, дуже нагадує списки членів партії «Слуга народу», тобто «зелених» онуків і правнуків «червоних більшовиків». Вас це не насторожує? — написав я Прусакові: — Хто ці люди? Чим вони проявилися в українській справі?»
Навздогін запитанням пишу панові Прусакові ще таке:
«Поцікавився у Ґуґла особами підписантів із найхарактернішими для «слуг» прізвищами… Справді мої підозри підтверджуються. Цікаво, як далеко зайде це навішування локшини на вуха українців? Яку справжню мету переслідує ця мережа, принцип формування якої я оприлюднив ще 2008–2009 року у проекті «Червона калина»?»
Приходить відповідь від В. Прусака:
«Прочитайте Статут. Немає в Мережі “керівного органу”, є виконавча дирекція. І рішення готують, обговорюють та приймають голосуванням члени Мережі, 75%.
якщо є час, то прослухайте вже 31-й етер просвітництва про Мережу. Як функціонуватиме Громадянська Мережа Політичного Впливу
Від моменту проведення установчих зборів кількість учасників Громадянської мережі політичного впливу зросла вдвічі — і щодня до нас долучаються нові люди.
Зрозуміло, що перед керівним складом Мережі дедалі частіше нові члени ставлять запитання: «Чим ми тут займаємося?» і «Які завдання стоять перед учасниками?»
Щоб прояснити ключові речі, Георгій УЧАЙКІН та Руслан РОХОВ вирішили присвятити сьогоднішній випуск програми «Гуртуємо 1,000,000!» розмові про суть Мережі, принципи її функціонування та те, навіщо громадянам гуртуватися саме зараз», — пише мені Прусак і додає відео:
Я вирішив потратити півтори години на перегляд і осмислення уже 31-го «просвітництва про Мережу». Перегляд викликав у мене низку думок, які я виклав у розлогому листі моєму кореспондентові:
«Пане Василю, я взяв час подивитися відео, в якому згадують і вас. Отож продовжимо розмову про вашу Мережу вільних людей; на ваші запитання щодо РСУ відповім пізніше, — написав я: — Передусім скажу, що ваше застереження, що Мережа не має лідерів, а має виконавчу дирекцію, непереконливе. Наскільки я зрозумів, лідерами мережі наразі є Георгій Учайкін і Руслан Рохов, хоч у майбутньому мережа генеруватиме своїх лідерів. Не треба забувати, що виконавча дирекція також є інструментом адміністративного впливу, тобто лідерства. Колись я був виконавчим директором Асоціації українських правників і по суті мав повноваження, рівнозначні впливові президента (ним був С. Головатий).
Друге. Структурно мережа справді використовує метод, покладений мною в основу згаданого вище проекту руху «Червона калина», правда, з однією відмінністю. Мережа формується виключно як інструмент без наповнення змістом (ідейно-тематичним спрямуванням). Це означає, що цю мережу розгортають під якусь партію або якісь пару партій, про що є натяк і у відео сюжет, про яку чи які членам мережі знати не дано.
З реплік Учайкіна можна припустити, що йому, а відтак і мережі, байдуже, яка буде це партія чи які будуть це партії.
Легко напрошується думка, що це буде чи будуть або однозначно можуть бути партії без україноцентричного спрямування. Учайкін і Рохов навіть не заїкаються про україноцентризм. Використання червоного та синього кольору у графіці провокують натяк на кольори російського прапора, хоч Учайкін, збиваючись на російську, й зауважує, що він не хоче піти на пенсію в Російській Пфедерації. Цікаво?
Рохов у своїй презентації опирається й постійно посилається на досвід і приклад США, демонструючи неповне або погане знання американського досвіду. Кажу вам це як америкознавець за освітою і як людина, яка постійно живе в США тридцять років. Ідеї Рохова дуже нагадують мені ідеї, з якими ще не так давно носився Рустам Ташбаєв (чули про такого?).
Це також не може не насторожувати.
І ще. Хлопці добре спланували збір і акумулювання коштів, що дуже мені нагадує досвід іншого діяча — з Дніпра, який частково відбив «бізнес» у Ташбаєва, проголосив себе президентом України і навіть рвався до ООН. Я маю на увазі Анатолія Балахніна.
Третє. УАВЗ — асоціація власників зброї — ще одно свідчення того, наскільки далека від українських інтересів ідея озброїти «вільних людей».
Ідею другої поправки до Конституції США зреалізувати в Україні можна і треба лише в один спосіб — через відродження козацтва, козацьких традицій і звичаїв. Для Учайкіна і Рохова це, звичайно, terra incognita.
Четверте. Учайкін і Рохов багато говорять про громадянське суспільство в Україні, не усвідомлюючи очевидного факту, що громадянського суспільства як такого в Україні не існує. Українське суспільство знаходиться на стадії інфантильності (за даними соціальних психологів, рівень його розвитку відповідає віковій категорії дітей 9–11 років) і що над ним треба дуууууже серйозно працювати.
Проект мережі передбачає просвіту як першочергове завдання, але там немає й натяку на те, якою буде чи має бути та просвіта. Певен, що точно не україноцентричною. Адже ідеєю-фікс мережі є «озброєння вільних людей», але аж ніяк не піднесення рівня національної свідомості й громадянської зрілості громадян України, щоб, озброївшись, вони не перестріляли один одного.
І останнє. З усього випливає, що мережа хоче обʼєднати і озброїти (чи озброїти і обʼєднати) «вільних людей», які живуть у все ще радянській Україні в системі координат авторитарно-тоталітарного радянського суспільного устрою, який апріорі (sic!) виключає саму можливість наявності (існування) вільних людей з високим рівнем національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності), згуртованих у добре структуроване справді громадянське суспільство, в якому найвищим органом державної влади є «четверта влада», тобто влада громадської думки.
Інструментом формування й вираження цієї влади може бути україноцентрична система засобів масової інформації, про яку «говорящіє голови» мережі взагалі не згадують, бо вони зациклені виключно на озброєння людей та підготовку згуртованої отари для втілення в життя чиєїсь таємничої ідеї.
Це так в Україні вже готуються до виборів, що привести до влади чергового Зеленського, Порошенка, Турчинова, Януковича, Ющенка, Кучму чи Кравчука?
Цікаво було б знати…»
Деякі з моїх думок від перегляду відео сподобалися у В. Прусака, і він поставив під ними 👍. Щось його явно розчарувало. Він зрозумів, що не зможе завербувати мене у свою мережу.
«Ви, так виглядає, не зможете бути учасником Мережі, бо не громадянин України», — написав мені Прусак.
«Я не відмовлявся від громадянства України, хоч мій паспорт і прострочений. Це — перше, — відповів я Прусакові: — Друге: я не хочу бути учасником такої мережі. Третє, і це головне: моя мета — згуртувати світове українство, щоб воно могло стати рушійною силою системних устроєвих змін в Україні та українського державотворення».
«Різні дороги. Різні цілі. Різні механізми досягнення Реальної Республіки з силою ПРАВА на що й націлена Мережа. Чергові вибори та “ліца” – не заради цього гуртуємося. Це постійно діючий механізм реальної співпраці, офіційно зареєстрованої, не віртуальної (не меморандуми). Поговоримо через три місяці, якщо Бог дасть час», — була відповідь від Василя Прусака.
Ну, що ж, поживемо — побачимо. Заангажованому ініціаторами створення «мережі вільних людей» Прусакові уже нецікаво було повертатися до розмови про Рух Світового Українства, про ідею системних устроєвих змін в Україні та інші засадничі проекти, без утілення в життя яких жодні інші ініціативи не мають перспектики.
13 квітня 2025 р.
Зробіть пожертву, щоб допомогти розповсюдити мою книгу «ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ВІЙНА: природа війни Росії проти України та стратегія перемоги України» — тепер на Amazon — серед аналітичних центрів, університетів, коледжів, середніх шкіл і публічних бібліотек.
***
Donate to help distribution my book EXISTENTIAL WAR: The Nature of Russia’s War On Ukraine & Ukraine’s Victory Strategy — now on Amazon — to think tanks, university, college, high school and public libraries
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 