МЗС України сьогодні зосередило свою увагу на Дні вишиванки. Отож із Днем вишиванки!
Відтоді, як було встановлено свято, десакралізація українського оберега вийшла з берегів. Хто тільки не одягав на себе або на кого тільки не одягали вишиванку…
Вишиванка сподобалася всім і допомогла світові пізнати дещо про Україну, але, на жаль, не допомогла уникнути війни Росії проти України, не запобігла руйнуванню українських міст і сіл, не зберегла життів сотень тисяч українських вояків і цивільних…
Чи сьогодні досить просто вбратися у вишиванку й вийти на вулицю, піти до церкви чи на роботу? Мабуть, що ні.
Вояки на лінії фронту — єдина категорія українців, які одягають вишиванку правильно — відповідно до традиції, як оберіг, — під польовий військовий стрій. Нехай їх вона і збереже!
А нам — у тилах і по розсіянню (в діаспорі), — мабуть, час набиратися розуму, остуджувати гарячі голови, піднімати температуру сердець і братися до справді серйозних справ, без виконання яких жертви наших хлопців на передку можуть виявитися марними.
Більше тут:
PS. Щоб убезпечити себе від закидів, нагадаю, що в молоді роки я завідував відділом мистецтвознавства в журналі «Народна творчість та етнографія» і мав справи, зокрема, з вишивкою, зразки з моєї колекції (на жаль, втраченої) використовувалися в оформленні журналу. В колі мого спілкування були найвідоміші майстри й колекціонери вишивки… Тому прошу вас стримати свої негативні емоції, якщо комусь закортить наїхати на мене. Дякую!
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 