«НІМЦІ В УКРАЇНІ»

До історії «німецьких» колоністів Півдня України

…І на Січі мудрий німець // Картопельку садить, // А ви її купуєте, // Їсте на здоров’я // Та славите… (Тарас Шевченко)

Вʼячеслав Нестеров запостив у соцмережі карту населених пунктів Південної України, заснованих або заселених німецькими колоністами станом на 1800 рік.

Відтоді, як Володимир Сергійчук опублікував свою книжку «Німці в Україні», я не втомлююся пояснювати, що поняття «німці», застосоване ще Тарасом Шевченком, щодо західноєвропейських колоністів не є коректним.

Перед тим, як пояснити, чому я стою на цьому, скажу, як «німці» масово появилися на теренах Російської імперії.

Є така доволі велика релігійна група західних європейців — анабаптисти. Грубо кажучи, це свого роду європейські старообрядці, які розділилися на дві гілки, — аміші й меноніти.

Аміші — це найбільш консервативна група, яка затримала свій розвиток на рівні приблизно кінця 19-го століття, ведучи по суті натуральне господарство і відмовляючись від електричної енергії, телефонного зв’язку та інших досягнень цивілізації. В сільському господарстві у них основною тягловою силою й досі є коні або принаймні трактори найстаріших моделей.

Аміші обмежують свою освіту прищепленням елементарних навичок читання та арифметики. Коли я короткий час живу штаті Індіана, мені трапилася нагода побувати в помешкання родини амішів (вони надзвичайно рідко впускають до себе людей іззовні громади) і ознайомитися з їхнім побутом та вихованням і навчанням дітей.

Меноніти набагато відкритіші, ніж аміші. Там же, в Індіані, мені довелося багато спілкуватися з родиною менонітів на прізвище Міллер, предки якої імігрували до США, здається, з-під Маріуполя, яка добре памʼятала свій звʼязок з Росією і яка після Другої Світової війни стала спонсором для іміґрантів з України (це була родина Гришів, голова якої доводився дядьком по матері відомого українського дисидента, народознавця, мистецтвознавця й поета Володимира Данилейка).

Відкритіші до цивілізаційних процесів, дружні між собою і згуртовані меноніти — одна із впливових релігійних спільнот у США. Вони дбають і про високу освіту, заснувавши свої вищі школи. Один із їхніх вишів — Східний Менонітський університет — знаходиться у Вірджінії, за пару годин їзди від Вашингтона.

Саме меноніти подбали про збереження й популяризацію історії анабаптистів, зокрема, й амішів. На моїй книжковій полиці я низка видань з цієї тематики, і одним із найцінніших з-поміж них є книжка «Brothers in Deed to Brothers in Need: A Scrapbook About Mennonite Immigrants From Russia, 1870–1885. Compiled and Edited by Clarence Hiebert», видана 1974 року в Гілсборо, штат Канзас, яку я купив у краєзнавчому музеї в Елкарті, штат Індіана.

До речі, в експозиції того музею у вічі мені впала колекція українських писанок. Оскільки я уважно розглядав цю колекцію, до мене підійшов співробітник музею, ми розговорилися, і виявилося, що він був із менонітів, самотужки опанував писанкарство і всі виставлені в експозиції писанки були його роботи.

Повертаючись до книжки, зауважу, що вона є найповнішим зібранням документальних свідчень про масову міграцію «німців» із Російської імперії до США у 19-му столітті.

Либонь на кожній сторінці названої вище книжки можна побачити назви міст, містечок і сіл Півдня України — Маріуполя, Миколаєва, Александрова (Запоріжжя), Одеси та ін., — звідки переїхали до США меноніти, докладні переліки родин яких також можна побачити в книжці.

З цієї книжки випливає, що «німецькі» колоністи Півдня України були не лише німцями. Тому коректніше буде говорити не про німецьких колоністів, а менонітів (більшою мірою) та амішамішів (меншою).

У книжці є цікава таблиця, з якої можна скласти уявлення про етнічний склад амішів і менонітів.

Ця таблиця деталізує міграційні хвилі (їх було вісім) амішів і менонітів із Європи до США, даючи розкладку за часом (роками), кількісними показниками, висхідними країнами, місцями розселення в США та Канаді, а також типами (етнічною належністю).

Як бачимо, шоста, сьома і восьма хвилі переселення менонітів були з Південної Росії, тобто переважно з українських степів.

У крайній правій колонці, де вказано типи мігрантів, можна побачити, що переселенці з теренів України ідентифікували себе Dutch (нідерландці), German (німці), Swiss (швеццарці) та ін. Отже, називати їх усіх німцями некоректно.

Виникає цілком резонне запитання, чому саме аміші й меноніти масово мігрували із Західної Європи на терени Російської імперії, а потім майже повністю виїхали до США й Канади.

З літератури, яку мені довелося опрацювати, із музейних експозицій та розповідей амішів і менонітів, з якими мені трапилося спілкуватися, складається така картина.

Анабаптисти — пацифісти за суттю своїх релігійних переконань. Аміші й меноніти надзвичайно потерпіли під час тридцятилітньої та столітньої воєн у Європі, і тому вони почали масово переселятися до Північної Америки від самого початку її колонізації.

Особливо багато зробив для переселення амішів і менонітів Вільям Пен — один із найбагатших людей Великої Британії. Він був найбільшим кредитором королевської родини. Дійшло до того, що король опинився на межі банкрутства і не міг погасити свої борги перед Пеном. І тоді Пен запропонував розплатитися частиною території колоніальних володінь корони в Америці. Так йому дістався шматок землі, який тепер називається його іменем — Пенсільванія.

Вільям Пен відтак перебрався до Америки й почав заселяти свої землі мігрантами з різних країн Європи. Хтось вивів на нього амішів і менонітів, і тому чи не найбільша кількість анабаптистів дотепер мешкає саме в Пенсільванії.

Значна частина анабаптистів Західної Європи купилася на запрошення російського царату переїжджати в приволзькі та українські степи, «звільнені» Москвою від козацтва та турецької й усякої іншої «неволі», обіцяючи їм, пацифістам, що їх не будуть брати до війська і втягувати у війни.

Дуже скоро зʼясувалося, що обіцянки російського царату нічого не варті: розселення пацифістів по смузі розмежування двох агресивних імперій ніякого миру їм не гарантувала. Переживши кілька російсько-турецьких війн і усвідомивши, що Москва обманула і використала їх, пацифістів за переконаннями, щоб відгородитися від турків, аміші й меноніти масово потяглися до США, де вони зберегли памʼять про своє перебування на теренах України.

Одним із історичних внесків амішів і менонітів в історію Північної Америки є те, що вони завезли (контрабандою) до США зерно пшениці, чим пишаються і чому присвятили окремий зал у своєму музеї в містечку Шипшевана (штат Індіана), яке знамените одним із найбільших у Північній Америці ярмарків. Менно-гоф музей вартий того, щоб обійти його наповнені історичними експонатами й цікавими фактами зали.