ПАМʼЯТІ МИХАЙЛА ГРИЦАЯ

Із тексту Михайла Наєнка та коментарів складається враження, що Михайло Грицай був ідеалом для кожного українського філолога. Очевидно, таким він для них і був. Царство йому небесне. Тут я вас трохи розчарую, але вважаю за необхідне сказати те, про що ніхто не говорить. Особисто я познайомився з Михайлом Семеновичем, коли прийшов у ректорат КДУ наContinueContinue reading “ПАМʼЯТІ МИХАЙЛА ГРИЦАЯ”

ДЕМОН УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

Спогади мого київського колеґи й соцмережевого френда Михайла Наєнка про члена-кореспондента АН УРСР Миколу Сиваченка спонукали мене згадати деякі епізоди з часу моєї роботи в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етноґрафії імені М. Рильського АН УРСР. Як по-різному сприяйються люди в історичній перспективі, з одного боку, і в контексті особистого враження кожного з нас — зокрема.ContinueContinue reading “ДЕМОН УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЧНОЇ НАУКИ”