ПАМʼЯТІ ОДНОГО АРХІВУ

Про сумну долю архіву Павла Загребельного На цей текст мене спонукав ще торішній запис Сергія Іваненка (Степана Захаркіна) у соцмережах «Памʼяті одного архіву», який випав у моїй стрічці на річницю публікації і який я також розміщую тут після мого тексту. * * * Мені, як і деяким коментаторам, дивно, що архів П. Загребельного не булоContinueContinue reading “ПАМʼЯТІ ОДНОГО АРХІВУ”

МИКОЛА РУДЕНКО І ОЛЕСЬ БЕРДНИК

Навіяне записами Юрія Ковалевого Юрій Ковалів своїми текстами про Миколу Руденка та Олеся Бердника навіяв мені спогади й трохи думок про цих талановитих письменників і мислителів, яких торкнулася й моя доля. Моє знайомство з ними було шапочне — віталися, але памʼятного спілкування не було. Імʼя Миколи Руденка знайоме мені з дитинства. Пригадую, як батьки читалиContinueContinue reading “МИКОЛА РУДЕНКО І ОЛЕСЬ БЕРДНИК”

ДО ПОРТРЕТА ВІТАЛІЯ КАРПЕНКА

Ліг спати комуністом, а прокинувся націонал-демократом Віталій Карпенко справді цікава особистість з-поміж тих, про кого я упродовж десятків років кажу: лягли спати ортодоксальними комуністами, а вранці прокинулися націонал-демократами. Націоналістом, дякувати Богу, він не став. Ґеорґій Бурсов своїм спогадом спонукає мене також написати, чим запамʼятався В. Карпенко мені і як склалися мої стосунки з ним. ЦеContinueContinue reading “ДО ПОРТРЕТА ВІТАЛІЯ КАРПЕНКА”