ЦІЛКОМ ВІРОГІДНА ВЕРСІЯ

Микола Островський — ще один радянський міф

Мій соцмережевий друг Микола Шмигін виклав у Фейсбуці цікавий запис про Миколу Островського, навіяний переглядом документального фільму про письменника — класика радянської літератури:

Подивився документальний фільм про Миколу Островського. Раніше цей радянський письменник, хоча майже мій земляк, волиняка, мене мало цікавив як типовий виродженець, заражений комуністичним фанатизмом. Але не все так однобоко, виявляється. Особливо, щодо його літературних здобутків, тобто роману “Як гартувалася сталь”. Думав, чоловікові просто допомогли фахівці описати пережите. Але ж ні, виявляється, Островський узагалі… не воював під час так званої Громадянської. Принаймні не обмовляється жодним словом про це в автобіографії, яку написав 1924 року. До речі, автобіографія написана українською мовою (власне, тут нічого дивного — українська все ж таки рідна мова Миколи, та й в Україні тоді тривала так звана “українізація” – навіть у компартійних структурах). Хоча облікова картка члена партії його велася все ж по-російськи, але й у ній також не вказано про участь Островського у війні.
І ще про мову. Деякі тодішні письменники стверджують, що перший варіант роману про Павку Корчагіна також був написаний українською мовою. Але написаний погано. Було б дивно, якби навпаки. Перші літературні спроби в юному віці рідко виходять за рамки графоманії. Але в мене все одно виникає запитання, чи міг узагалі українець Островський, малограмотний і письменник-початківець, створити, можна сказати, чужою мовою, принаймні мало знаною, роман-бестселер? Радянські ідеологи були мастаки клепати міфи та такі, що і досі декому хочеться в них вірити. Вважаю, що і Островський — чергова і дуже вдала їхня містифікація. Інакше не було б у біографії звичайного та ще й тяжко хворого хлопця білих плям.

***

Уже не пригадую імʼя, але колись за молодих моїх літ трапилося мені послухати спогади одного із письменників-учасників літературного процесу 1920-х—1930-х років. Він називав імʼя редактора, який довів повість Миколи Островського до кондиції, переписавши її російською мовою.

Так, М. Островський був україномовним і писав свою повість «Як гартувалася сталь» українською. Про це розповідала вдова Островського Раїса, яка є однією із героїнь і якій Микола надиктовував свою повість.

Розповідь Раїси Островської я чув на власні вуха за моїх студентських років, коли я як власний кореспондент «Літературної України» в Москві брав участь у Всесоюзній нараді молодих письменників і з групою учасників наради ходив на зустріч із Р. Островською в музеї-квартирі письменника.

Ви напевно звернули увагу на те, що я називаю твір М. Островського «Як гартувалася сталь» повістю, а не романом, як це узвичаєно у розповідях про письменника. Так визначали жанр цього твору мої університетські професори, так цю книжку називала Р. Островська і такою вона є по суті. Кажу вам це як фахівець, який чимало часу присвятив засвоєнню теорії жанрів.

А от другу свою книжку — «Народжені бурею» — сам Островський задумував уже як роман, але роман так і не народився…