Віктор був одним із найближчих мені з усіх моїх студентів — одним із тих небагатьох, які бували в мене вдома. Майже щотижня бував у мене вдома, копаючись у моїх книжках та архівних матеріалах. Тоді як інші навідувалися за макулатурою (я передплачував пару десятків газет і журналів). Востаннє ми спілкувалися з ним телефоном, коли він працювавContinueContinue reading “ПАМʼЯТІ ВІКТОРА ДУДКА”
