ПАМʼЯТІ ВІКТОРА ДУДКА

Віктор був одним із найближчих мені з усіх моїх студентів — одним із тих небагатьох, які бували в мене вдома. Майже щотижня бував у мене вдома, копаючись у моїх книжках та архівних матеріалах. Тоді як інші навідувалися за макулатурою (я передплачував пару десятків газет і журналів).

Востаннє ми спілкувалися з ним телефоном, коли він працював у Чикаґо, допомагаючи професорові Василеві Маркусю (якого я добре знав) доводити до кінця енциклопедію української діаспори. На жаль, зустрітися не вийшло…

З одним із синів я дружив у Фейсбуці на попередньому профілі. Він, здається, технар чи айтішник за освітою, і інтересу до батькової творчої спадщини не виказував.

Добре слово про Віктора Дудка написав мій також колишній студент Василь Чепурний. Отож йому слово:

Василь Чепурний:

Йому було б лише 65. Що таке отакий вік для чоловіка? Але Віктор Дудко помер у 2015 році.

Так, широка публіка мало знає цього нашого земляка, народженого в Городні, у родині Івана та Наталки Дудків. Іван Петрович був легендарним журналістом районної газети “Сільські новини” (зараз бездарно перейменована у ніякі “Новини Городнянщини”), але його потенціал через систему комуністичного тлумлення так і лишився нерозкритим, або спрямованим на непотрібні опуси пошуку ленініських слідів на Городнянщині…

Син його Віктор мав усі шанси зреалізувати незроблене батьком і він багато встиг, хоча через його природню скромність про нього і мало знаємо.

Віктор Дудко закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Шевченка і у 1982—1985 роках працював кореспондентом обласної молодіжної газети Чернігова «Комсомольський гарт». По віку ми з ним розминулися в цій газеті …
Закінчив аспірантуру Інституту світової літератури імені О. М. Горького АН СРСР, (Москва, 1989). Захистив дисертацію за темою «Епістолярна спадщина українських письменників реалістів кінця XIX — початку XX століття у контексті українсько-російських літературних взаємозв’язків». З 1989 року до кінця життя працював в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Вікіпедія пише: Його монографія «Тарас Шевченко: Джерелознавчі студії» (Київ, «Критика», 2014. — 411 с.) за кількістю нового матеріалу не має аналогів у шевченкознавстві, стала явищем науки і ввела дослідника до ряду «науковців унікальної ерудиції, спостережливості й таланту». Найпомітніший внесок В. І. Дудка в науку — його студії, присвячені першому українському часопису в Російській імперії «Основа». Цю тему Віктор Дудко досліджував протягом всього життя (публікації висвітлюють всі аспекти історії часопису, його авторів, читацьку аудиторію, цензурні матеріали тощо). Це близько 50 статей, які ввійшли в золотий фонд українського літературознавства.

… Не знаю чи три його сини продовжують справу батька.