Всеукраїнське об‘єднання «Свобода» позиціонує себе як націоналістична політична сила. ЗМІ також сформували в українському суспільстві уявлення про «Свободу» як радикальну націоналістичну партію. «Свободівці» активно послуговуються іменем Степана Бандери, червоно-чорним прапором та іншими атрибутами націоналістичного характеру.
У своїх статтях я не раз звертав увагу на те, що «Свобода» і своїми деклараціями, і своїми діями демонструє лівацькі, ліво-радикальні настрої, які з націоналізмом мають спільне тільки одно – риторику.
Націоналізм – ідеологічна течія консервативного спрямування. Відтак і спектр політичних рухів так чи інакше має базуватися передусім на національних традиціоналістських підходах. Хай це буде націоналізм правого (консервативний націоналізм), націоналізм лівого (соціально орієнтований націоналізм) чи націоналізм центристського (поміркований націоналізм) спрямування.
Як політична сила з ліво-радикальними настроями, «Свобода», однак, не вписується навіть у націоналізм лівого, соціально орієнтованого спрямування.
Осмислення декларацій і дій Руху Нових Сил спонукало мене скласти невеликий запитальник для тестування політичних партій і рухів в Україні на предмет їхньої відповідності сподіванням українського суспільства.
Учора-позавчора ці запитання я поставив перед членами й прихильниками партії «Баттківщина».
Один свободівець своїм коментарем спонукав мене перефразувати ці ж запитання членам та симпатикам всеукраїнського об‘єднання «Свобода».
1. Як «Свобода» бачить українську національну ідею?
2. Яку ідеологію сповідує «Свобода» і якою мірою ця ідеологія відображає українські національні традиції і звичаї, а відтак сподівання українського народу?
3. Як «Свобода» бачить стратегію розвитку українського суспільства та української держави? Куди партія та її лідер хочуть привести Україну через десять, двадцять, п‘ятдесят років? (Історія «Свободи» досить тривала – чверть століття, – щоб простежити, як наміри партії втілюються в життя і яких результатів домагається.)
4. Чи замислюється «Свобода» (або хоча б її інтелектуальна еліта) над питанням зміни соціального устрою в Україні, тобто переходу від устрою, нав’язаного російсько-імперським та радянським пануванням, до устрою, який базувався б на українських національних традиціях і звичаях?
5. Чи замислюється «Свобода» (або хоча б її інтелектуальна еліта) над питання зміни системи урядування в Україні, тобто переходу від старої радянської системи до нової, яка базувалася б на українських національних традиціях і звичаях?
6. Чи думає «Свобода» над проблемами українізації України, причому не в плані банального поширення української мови, а в плані українізації сутнісної через повернення до національних традицій і звичаїв, які включають і певні морально-етичні норми, одна із яких – жити по совісті?
7. Яку позицію займає «Свобода» та її лідер щодо агресії Росії проти України? Це – далеко не останнє запитання, на яке має шукати відповідь кожен, хто збирається йти вибори президента, народних депутатів чи депутатів місцевих рад.
В Україні звикли так: з-поміж двох зол вибирати менше. Замість того, щоб відразу безпомильно налаштовуватися на добро. При цьому рішуче й категорично відмежовуватися від чужого і чуждого.
Розмову про те, яких змін потребує Україна, ведемо тут: https://m.facebook.com/Ukraine-System-Change-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D0%A1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8-135393920538991/. Запрошуємо до участі!
Володимир Іваненко
Український Університет
15 жовтня 2017 р.