ПАМ’ЯТІ КОЛІНА ПАУЕЛЛА | IN MEMORY OF COLIN POWELL

UA|EN

У віці 84 років відійшов у вічність генерал Колін Пауелл, видатний американський військовий і державний діяч. Маючи хворобу Паркінсона, він помер від ускладнень, спричинених Covid-19.

Учасник війни у В‘єтнамі, він вважав себе солдатом, навіть коли став радником з національної безпеки, потім головою начальників штабів Збройних Сил США за президентства Джорджа Буша-старшого, а потім і першим чорношкірим державним секретарем США за Джорджа Буша-молодшого. Його участь у кількох республіканських та демократичних адміністраціях допомогла сформувати американську зовнішню політику останні років 20-го століття та в перші роки 21-го століття. Його популярність уможливлювала для нього гарантовану перемогу на поезидентських виборах 2000-го року, але він утримався від участі у виборах як кандидат на президента, підтримавши Дж. Буша-молодшого.

Генерал Пауелл не був прибічником вторгнення США в Ірак, але як солдат і державний чиновник він виконав волю президента Буша, захистивши перед Радою безпеки ООН намір США змістити режим Саддама Хусейна. Пізніше він усвідомив свою помилку, означивши її як «криваву пляму» на його біографії, зрезиґнував з посади державного секретаря й відтак став на бік Демократичної партії, підтримавши обрання Б. Обами на президента, а під час виборів 2016 року голосував за Г. Клінтон.

* * *

Мені трапилося кілька разів пересікатися з Коліном Пауеллом, коли після відставки з посади державного секретаря він співпрацював із Світовою асоціацією промовців (http://speakersassociation.org/). Він був надзвичайно привітний, з першої зустрічі запам‘ятав моє ім‘я і потім, вітаючись або прощаючись, пробував сказати мені щось російською. Більшість українців напевно були б вражені його скромним будинком, обнесеним невисоким парканом з металевого пруття: він жив життям пересічного американця.

К. Пауелл прихильно ставився до України. “Ні Сполучені Штати в цілому, ні Держдепартамент, ні американські військові зокрема не можуть зробити для України те, що мають зробити українці самі, Володимире”, – сказав він, поклавши мені руку на плече.

18 жовтня 2021 р.

IN MEMORY OF COLIN POWEL

At the age of 84, General Colin Powell, a prominent American military leader and statesman, passed away. Having Parkinson’s and other diseases, he could not survive complications from Covid-19.

A Vietnam War veteran, he considered himself a soldier, even when he became a national security adviser, then a Chairman of chiefs of staff of the US Armed Forces under George H. W. Bush presidency, and then the first black US secretary of state under George W. Bush. His participation in several Republican and Democratic administrations helped to shape American foreign policy in the last years of the 20th century and in the first years of the 21st century. His popularity allowed him a guaranteed victory in the 2000 presidential election, but he refrained from running as president, backing George W. Bush.

General Powell was not a supporter of the US invasion of Iraq, but as a soldier and government official supported in the UN Security Council President Bush’s intention to change Saddam Hussein’s regime. He later realized his mistake, marking it as a “blood stain” on his biography, resigned as secretary of state and switched to the Democratic side, supporting the election of President Obama and voted in the 2016 election for H. Clinton.

I met Colin Powell a few times when, after resigning as Secretary of State, he worked with the World Speakers Association (http://speakersassociation.org/). He was very friendly, remembered my name from the first meeting and then, greeting or saying goodbye, tried to say something to me in Russian. Most Ukrainians would probably be impressed by his modest house, surrounded by a low metal fence: he lived the life of an average American.

C. Powell was sympathetic to Ukraine. “Neither the United States as a whole, nor the State Department, nor the US military in particular can do for Ukraine what Ukrainians have to do themselves, Vladimir,” he said, putting his hand on my shoulder.

October 18, 2021

Published by Dr Volodymyr Ivanenko | Д-р Володимир Іваненко

Entrepreneur, Professor & Scholar | Підприємець, професор, учений

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: