Дехто з тих, хто знає мою генетичну спорідненість із династією Оранських, спонукає мене написати щось про короля Нідерландів Вілема-Александра, який має ту ж формулу ДНК, що і я. Перепощую тут повністю запис Миколи Рябчука, який, можна сказати, зробив це за мене або за мою дочку, яка зараз мешкає в Нідерландах:
«27 квітня голландці відсвяткували свій щорічний Koningsdag – День Короля, найбільший у цій країні масовий фестивальний захід, що приваблює юрби туристів і триває від вечора попереднього дня до світанку наступного. Фактично це карнавал, який передбачає не лише пиття та гуляння, а й перевбирання всіх і всього у помаранчевий (“оранжистський”) колір і прилучення таким чином на лімінальний час карнавалу до монаршого роду.
Започаткований 1885 року як Prinsessedag, цей день перетворився через п’ять років на Koninginnedag – мірою того, як принцеса Вільгельміна перетворилась на королеву. Святкувався він первісно 31 серпня, відповідно до її дня народження, аж поки у 1948 її донька Юліана не достосувала цей день до своїх уродин 30 квітня. Її наступниця Беатрікс не стала міняти цей день, вважаючи, певно, що 31 січня (її день народження) – не найкращий час для майданних гулянь.
Допіру у 2014 День Королеви став Днем Короля, – новий монарх Вілем-Александер пересунув його на свій день народження 27 квітня. Туристи, втім, так призвичаїлись до попередної дати (і застарілих путівників), що декотрі й досі приїжджають до Амстердама з запізненням і виходять, бува, навіть 30-го перевбрані у приписаний путівниками помаранчевий колір, неабияк дивуючи й забавляючи тим місцевих жителів.
Я просидів той день удома – почасти тому, що не люблю надто великих збіговиськ, а почасти (і, певно, насамперед) тому, що не даю ради з дедлайнами і надолужую їх як тільки можу, зокрема й завдяки двом вільним дням від доброчинного Вілема-Александра.
Але після свята, по дорозі до Інституту, я побачив неймовірно забруднені вулиці, а головне – зауважив, що українські прапори в центрі міста зникли, витіснені, вочевидь, повсюдною помаранчевою символікою. Хотів навіть був написати англійською щось сердите чи розчароване, проте через тиждень майже всі українські прапори повернулись у центрі міста на звичні місця, – а поза центром вони, власне, й зникали. Я навіть не полінувався зробити field research чи, пак, інспекційний огляд своїх амстердамських маршрутів і таки пересвідчився, що сердитися на голандців не варто, тим більше коли вони ще й передають нам на додачу до прапорів систему Патріот».
Dr. Volodymyr Ivanenko | Др. Володимир Іваненко 