УКРАЇНІЗАЦІЯ VS ДЕРУСИФІКАЦІЯ До питання про понятійно-категоріальний апарат

Час від часу активісти соціальних мереж закидають мені неправомірність використання мною категорії «українізація», наполягаючи на необхідності використання натомість поняття «дерусифікація».

Прикметно, що ці закиди належать не фахівцям (жоден із фахівців не висловився критично), а людям з освітою, яка не дозволяє їм взагалі зрозуміти співвідношення термінів, понять і категорій у їхньому смисловому та системному взаємозв‘язку.

Час від часу я відповідав короткими репліками, ігнорував, а часом і блокував тих, хто по-хамському демонстрував свою «єрундицію».

Нещодавно чимало шуму наробив своїми не вельми толерантними записами (особливо щодо жінок) Роман Лунь (Ronan Loun).

Знаючи мене особисто понад двадцять років, пан Лунь, не вельми добираючи вислови, написав в одному з коментарів:

«Пане Володимире ! Не бійтесь вживати слово ДЕРУСИФІКАЦІЯ ! Ви хочете вживати * українізацію України* – це абсурд ! Україну РУСИФІКУВАЛИ століттями і вам це добре відомо. Не вийшло ! Тому не бійтесь і не лякайтесь терміну ДЕРУСИФІКАЦІЯ України ! Бо ніколи не буде україньської держави поки не буде проведена ДЕРУСИФІКАЦІЯ України !»

Відповідаючи на пораду Романа Луня, я фактично написав текст, який має бути цікавим усім, кому муляє термін «українізація».

* * *

…А я й не боюся вживати слово «дерусифікація», як і «дерадянизація», «декадебізація» та ін. Я їх вживаю там, де їх належить вживати за контекстом. У монографії, над якою я працюю, буде окрема глава про понятійний арарат.

На даний час у мене щодо «українізація» vs «дерусифікація» vs “українізація» є окрема публікація. Приводом для неї була фахова публікація Volodymyr Viatrovych’а як історика (див. тут: Дерусифікація чи українізація? -https://www.facebook.com/volodymyr.ivanenko/posts/1448375828509087).

Я не тримаюсь за свою консервативність, як вош кожуха, і можу змінити своє бачення проблеми після ПЕРЕКОНЛИВОЇ (з неспростовними аргументами) критики з боку ВИЗНАНОГО ФАХІВЦЯ у цій царині.

На даний час мої Вчителі вже не мають змоги разом зі мною обговорити цю тему, а з-поміж моїх авторитетних колег та студентів поки що не знайшлося жодного, хто спробував би переконати мене в помилковості мого вибору.

На жаль, я належу до дуже й дуже вузького кола науковців, які вздовж і впоперек опрацювали опубліковані й архівні джерела періоду УКРАЇНІЗАЦІЇ 1918 – 1933 років.

Дитячий лемент та «кухонні» аргументи нефахівців, які сунуть свій писок у неприступну для їхнього розуміння взаємодію термінів, понять та категорій і які, до того ж, не контролюють культуру своєї мови (чого тільки вартий ваш «абсурд»!), мене не цікавить.

Розумній логічно мислячій людині неважко зрозуміти, що українізація не зводиться до дерусифікації (деполонізації, дерумунізації, деугоризації – у деяких регіонах). Вона включає в себе і декомунізацію, декадебізацію та інші заходи щодо ліквідації наслідків зовнішніх імперських впливів та авторитарно-тоталітарного суспільного устрою й командно-адміністративної системи урядування. Це – перше.

Друге. Дерусифікація – це лише перший, початковий, частковий і короткотерміновий етап українізації, яка триватиме має набрати інерції постійного розвитку й підтримувати життя України й українського суспільства на десятиліття й століття вперед.

* * *

Згаданий Р. Лунь не забарився відгукнутися на мою відповідь до його коментаря й наробив такого смороду… З перебріхуванням тексту, що лежить прямо перед очима, з відвертим хамством і таким щирим невіглаством ув очевидних речах…

* * *

Мої публікації, спільні з моїми однодумцями напрацювання для проекту широкомасшабної поетапної програми українізації України відкриті для якнайширшого і якнайсерйознішого обговорення.

Але нам непотрібна некваліфікована, неконструктивна, непродуктивна критики того, що ми робимо. Не подобається те, що ми робимо, – зробіть самі і краще за нас. Альтернативні проекти можуть також виявитися корисними.

Нам більше хотілося б, щоб до нашої роботи приєднувалися нові – як досвідчені, так і зовсім молоді – сили. Це ж бо робота не на один день, тиждень, місяць, ба навіть рік.

Ми також розраховуємо на посильну матеріальну підтримку з боку тих, хто не може підключитися до проекту безпосередньо як науковець, але має бодай якусь змогу прискорити роботу над проектом в інший спосіб, наприклад, спонсорськими внесками чи пожертвами (див. тут: http://www.paypal.me/UkrainianUniversity).

Володимир Іваненко

Український Університет

1 січня 2018 р.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: