Останнім часом я вирішив зосередитися на своїй сторінці на LinkedIn (www.LinkedIn.com/drvolodymyrivanenko/).
Як відомо, на відміну від ФБ, LinkedIn є соцмережею для фахівців і має три ступені зв’язків. На першому ступені я маю близько 3,000 колег практично з усього світу, другий ступінь мого оточення в цій мережі налічує близько 350,000 осіб. Усі три ступені охоплюють понад 1,100,000 осіб.
Звичайно, у мене немає певності, що мої записи на LinkedIn читають понад мільйон осіб, але навіть тих трьох тисяч на першому рівні цілком досить, щоб бути в контакті практично з усім науково-педагогічним світом.
Оглядаючи своє оточення на LinkedIn, я зауважив, що українські науковці й професори (включно з доцентами й асистентами), складають надзвичайно малий відсоток у цій соцмережі. Підкреслюю: надзвичайно малий!
У цьому нечисленному загоні українських учасників LinkedIn, либонь, найбільше проявляють себе ті доктори й професори, які навчалися або проходили стажування й одержували учені ступені за кордоном (переважно в США.).
Кількісно помітними серед них є групи викладачів, аспірантів/прилегентів та студентів Києво-Могилянської академії та Українського католицького університету. Впадають в око саме студенти, і це радує.
Особливо прикро, що на LinkedIn не проявляються жодною мірою навіть ті відомі українські вчені, які, як мені відомо, вільно володіють англійською, але тирлуються переважно в російськомовному секторі ФБ, а отже – і в російському інформаційному просторі.
Очевидно, що неприсутність основної маси українського науково-педагогічного корпусу пояснюється недостатнім поширенням серед них володіння іноземними мовами, передусім – англійською, а LinkedIn, на відміну, від ФБ, здається, не має україномовного, ба навіть російськомовного інтерфейсу.
У свою чергу, ця неприсутність українських учених, професорів та студентів на LinkedIn свідчить і про те, наскільки українська наука і вища освіта, не кажучи вже про загальну середню, відірвані від світового простору, і отже – апріорі відсталі від загального поступу світової науки й освіти.
З цим справді треба щось робити. Звичайно, можна було б почекати зміни поколінь і дочекатися того часу, коли нові покоління українських науково-педагогічних кадрів вивчать іноземні мови й будуть нарівні спілкуватися із своїми колегами з будь-якої країни світу.
Але я волів би бодай якоюсь мірою прискорити цей процес і спонукати нинішніх науковців, професорів, аспірантів та студентів з України виходити на світові обшири хай і з тим запасом знань іноземних мов, якими вони уже володіють. І так будемо творити й розширювати український сегмент на LinkedIn.
Тому, запрошуючи заходити на мою сторінку на LinkedIn, сподіваюся, що багато хто з вас і собі затримається у цій професійній соцмережі. LinkedIn убезпечує кожного з нас від емоційних і лайливих записів та коментарів, які є традиційними для ФБ. Тут якщо вже заходить дискусія, то вона набуває предметного й фахового характеру.
Володимир Іваненко
Український Університет
http://www.LinkedIn.com/drvolodymyrivanenko/
10 вересня 2017 р.