ПРО ПОТЕНЦІЙНИХ ПРЕТЕНДЕНТІВ НА ПАТРІАРШЕСТВО В УППЦ

В українському суспільстві дискутують про те, хто стане першим патріархом Української Помісної Православної Церкви. Називають імена потенційних претендентів, які хочуть самі або яких їхні парафіяни хотіли б бачити предстоятелем, зокрема:

1. Патріарх УПЦ КП Філарет

2. Митрополит УАПЦ Макарій

3. Архиєпископ УАПЦ Ігор

Цілком можливо, що може претендувати на патріаршество і один із тих ієрархів УПЦ МП, які зроблять свій вибір на користь УППЦ.

Якщо УПЦ в зарубіжжі братиме участь у Соборі, то кандидатом на патріарха може стати й Митрополит Антоній (США).

При цьому не беруть до уваги, що синод Вселенського патріархату може мати, а можливо й має уже на приміті свою кандидатуру на патріарха УППЦ, переваги якої над кандидатами від наявних в Україні конфесій можуть бути очевидними: незаангажованість у суперечки між конфесіями та юрисдикціями, нейтральність по відношенню до віруючих тощо.

Таким може бути Митрополит Антоній, але він напевно, як і раніше, відмовиться, якщо йому запропонують кандидувати, і відмовиться на користь Архиєпископа Даниїла, якого він вважає найкращим вибором у своєму житті.

Очевидно, невипадково і Вселенський Патріарх призначив Архиєпископа Даниїла главою своєї місії в Україні, що уможливлює докладне ознайомлення Владики Даниїла із ситуацією в релігійному житті України, поглиблене вникнення в суть проблем кожної з юрисдикцій, які уже погодилися творити УППЦ.

Належність Архиєпископа Даниїла ієрархії Вселенського Патріархату і його українське походження (народився й виріс в Україні) роблять його кандидатуру прийнятною для всіх учасників процесу і, отже, гарантією безболісного процесу творення і становлення УППЦ.

Виконання функцій екзарха значною мірою нагадує роль місцеблюстителя престолу, що його зазвичай місцеблюститель і займає.

Думаю, сам Бог указав своїм перстом на Архиєпископа Даниїла як оптимального кандидата на Патріарха УППЦ.

Хотілося б сподіватися, що Патріарх Філарет, Митрополит Макарій та інші претенденти, що в думках своїх уже приміряють митру Патріарха УППЦ, вчинять мудро, підтримавши саме кандидатуру Архиєпископа Даниїла.

Упродовж тривалого часу релігійна ситуація в Україні була й залишається нестійкою, і Московський патріархат робить усе для того, щоб так тривало і далі.

Вибір на Патріарха УППЦ Владики Даниїла, який відбувся як ієрарх саме у Вселенському Патріархаті, напевно буде єдино вірним кроком.

* * *

Моїм текстом, викладеним на Фейсбуці та на моєму особистому сайті, зацікавився ресурс «Релігія в Україні».

Це – не перепощування мого тексту, як він є, без коментаря чи з коментарем редакції чи окремої особи. Це – спроба переказу змісту мого тексту упереміш із редакційними коментарями, уточненнями та доповненням інформацією, яка не має жодного відношення до ні до теми, ні до предмета моєї публікації.

Найбільше мене обурило, що начебто я закликаю (sic!) обрати предстоятелем об’єднаної Української Церкви екзарха Вселенського Патріархату. У відповідь на мою вимогу змінити формулювання сайт замінив «закликає» на «пропонує», залишивши «закликає» в гіперпосиланні (див.: https://www.religion.in.ua/news/vazhlivo/41399-profesor-ukrayinskogo-universitetu-v-diaspori-zaklikaye-obrati-predstoyatelem-obyednanoyi-ukrayinskoyi-cerkvi-ekzarxa-vselenskogo-patriarxatu.html).

Журналістам, які спеціалізуються на релігійній проблематиці, чомусь важко зрозуміти, що ми не на Соборі, ще багато чого не зроблено для підготовки того об‘єднавчого чи установчого Собору і що кандидати на патріарха ще не номіновані, а тому закликати чи пропонувати когось обирати передчасно та й неетично. Передусім з огляду на те, що ми не знаємо, чи кандидатура ім‘ярек обговорюється уповноваженими структурами і чи сам ім‘ярек про це знає.

Поза цим, як науковець і публіцист, я маю право й можливість аналізувати й оцінювати тенденції, які проявляються у церкві й у суспільстві, настрої серед ієрархів, віруючих і широкої громадськості щодо цього актуального питання, а відтак робити свої висновки, припущення, передбачення чи прогнози.

Мої нотатки й годилося б сприймати лише як результат роздумів над тим, кого люди (sic!) бачать на патріаршому престолі, які шанси у того чи іншого кандидата, які мої припущення щодо позиції Вселенського Патріарха(ту) і – не більше. Я навіть уникав згадувати неназвані іншими імена… Тому в моєму тексті були названі імена лише трьох православних ієраохів України, згадані різними людьми не менше одного разу в доступних мені джерелах.

При цьому, відстежуючи розвиток подій, я в курсі, що:

– Владика Ігор і не думав кандидувати. Він взагалі тримається осторонь цього проекту;

– Митрополит Макарій начебто також не претендує на патріаршество, і

– лише один Патріарх Філарет дуже хоче стати патріархом нової церкви.

Крім усього, тепер ми вже знаємо, які тертя виникли між ієрархами з приводу того, якою буде назва УППЦ і яким має бути проект її Статуту тощо. Патріарх Філарет і з цим уже визначився, не питаючи згоди чи бодай думки інших ієрархів.

Цей факт обернув на закономірність тенденцію, яку ми спостерігаємо від початку 90-х років минулого століття, коли ідея-фікс одного православного ієрарха стає на перешкоді об‘єднання і згуртування українського православ‘я і затримує процес створення УППЦ.

Це – один із чинників, який спонукав мене у своїх нотатках назвати Філарета «суперечливою фігорою», що викликало зливу обурень і докорів з боку коментаторів мого тексту в мережах. 

Очевидно, Вселенський Патріарх враховує ці фактори і напевно має свої варіанти розв‘язання проблеми, якщо він уже розпочав процедуру надання Томосу УППЦ. Тому я мав і маю достатньо підстав припускати, що він також має якісь свої думки з цього приводу.

Саме в цьому контексті й виникло моє припущення, що не просто так Вселенський Патріарх направив в Україну екзархів саме українського походження і що один із них може розглядатися як потенційний кандидат на патріарха УППЦ. 

Що тут неясно і що тут дає підстави приписувати мені те, чого я не писав, закидати мені, що я пишу дурниці, та вихлюпувати на мене свої негативні емоції?

А тепер у контексті сказаного вище спробуйте зрозуміти глибинний сенс сказаного Вселенським Патріархом Варфоломієм: Україна одержить Томос, «коли прийде час». Можна під цим розуміти Божий промисел. Можна під цим розуміти здатність українців до здорового глузду, мудрості та єдності в досягненні мети, але не задоволення чиїхось особистих амбіцій.

Володимир Іваненко

Український Університет

16, 20 жовтня 2018 р.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: